Naujienos

Третій рік поспіль Благодійний фонд «Корона князів Острозьких» успішно займається реалізацію значного українсько-литовського проекту – відтворенням пам’ятника  Костянтину Івановичу Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Маючи широку популярність у міжнародному середовищі, завдяки старанням й стратегічному баченню голови фонду, мецената Робертаса Габуласа, проект набуває поширення й нових перспектив розвитку. Заключним етапом у роботі стане виконання макету в натуральну величину, за яким вже буде відтворюватись втрачений пам’ятник. Як раніше повідомлялось, зараз триває пошук якісного матеріалу для втілення історичного монументу. Щодо цього, нещодавно, була здійснена робоча поїздка Робертаса Габуласа до Італії, яка допомогла скульпторам – О. Сидоруку та Б.Крилову – зупинити вибір на веронському мармурі, ідентичному тому, з якого був виконаний у 16 ст. ренесансний надгробок князя Острозького.

Усі етапи роботи над пам’ятником здійснюються  за підтримки Уряду, Сейму Литовської Республіки, а також Посольства Литви в Україні. Це говорить про підвищену увагу Литви до спільних культурних програм, що мають важливе міждержавне значення для обох країн, а також засвідчує високий рівень довіри до фонду й бажання мати з ним довгострокові проекти у майбутньому.

Так, 19 жовтня 2018 року, у посольстві Литви в Україні, в черговий раз був підписаний договір між дипломатичною установою, яку представляє  Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки  Марюс Януконіс та головою фонду «Корона князів Острозьких» Робертасом Габуласом. Укладений договір між сторонами передбачає передачу фонду грошових коштів, виділених Урядом Литви для продовження роботи над відтворенням лаврського надгробного меморіалу у 2018 році.

Голова фонду Робертас Габулас висловив щиру вдячність Міністерству закордонних справ Литовської Республіки за суттєву фінансову допомогу у здійсненні цього значного доброчинного проекту, а також запевнив, що додаткове інвестування позитивно позначиться на його подальшому розвитку.

Меценат особисто подякував Послу Марюсу Януконісу за підтримку у вирішенні багатьох дипломатичних та інших питань, в тому числі й тих, що стосуються майбутніх інвестицій у проект (завдяки клопотанням дипломата Міністерство закордонних справ Литовської Республіки прийняло заявки на фінансування фонду «Корона князів Острозьких» у наступному 2019 році).

Сподіваємось, що домовленості, яких будо досягнуто на зустрічі у Посольстві Литви в Україні, матимуть позитивні результати й сприятимуть укріпленню двосторонніх відносин між сторонами у майбутньому.

 

Масштабний міжнародний проект з відтворення  надгробного пам’ятника Великому гетьману, князю Костянтину Івановичу Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври нещодавно набув нового свіжого імпульсу. Завдяки енергійним діянням голови фонду «Корона князів Острозьких» Робертаса Габуласа робота над монументом перейшла до наступного  важливого етапу – пошуку  якісного матеріалу, найбільш відповідного для втілення репрезентативної  скульптури.

З перших кроків  реалізації проекту велику підтримку фонду у його благодійній справі надає дружня Литва. Усвідомлюючи давні історичні корені двох країн, спільний  культурний спадок й вагому роль князя Острозького в загальноєвропейському значенні, дипломатичне представництво Литви в Україні, Сейм Литви активно долучилися до проекту, забезпечуючи додаткове фінансування та надаючи допомогу у розв’язанні різних супутніх питань, пов’язаних із його успішним виконанням.

Так, заручившись підтримкою Надзвичайного і Повноважного  Посла Литовської Республіки в Україні Марюса Януконіса та Міністра  закордонних справ Литовської Республіки Лінаса Лінкявічюса, голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас, у супроводі скульптора Олеся Сидорука, нещодавно здійснив робочу поїздку до Італії.

Метою дослідницько-розвідувальної експедиції було виявлення в місцевих кар’єрах мармуру, ідентичного тому, з яким працювали  майстри 16 ст. на теренах Річчі Посполитої. Знаменитий італійський мармур, відомий з часів античності, завдяки своїм широким пластичним можливостям та  багатим декоративним властивостям повністю виправдовує вимоги скульпторів, що працюють над лаврським надгробком («Творча майстерня Сидорука і Крилова»).

Маючи ґрунтовну інформацію про основні родовища та підприємства з видобутку каменю, знаючи назву мармуру та необхідний розмір суцільної  брили, Робертас Габулас зупинив свій вибір на фабриках північної Італії, розташованих у квітучих веронських долинах (область Венеція). Тут зосереджені значні розробки рожевого мармуру (Rosso Verona), що за своєю структурою й кольором відповідає тому, з якого були виконані надгробки останніх королів з династії Ягелонів: Сігізмунда І Старого (майстер Б.Берречі, 1529-1531 рр.) та його сина Сігізмунда ІІ Августа (проект Санті Гуччі, 1574-1575 рр.)  у родинній капелі при Вавельському кафедральному костьолі у Кракові. Схожі монументальні пам’ятники з рожевого мармуру зберігаються також у місті Тарнув (Польща) – гетьмана великого коронного Яна та його сина Яна Кріштофа (ск. Падовані, 1561-1570 рр.). Ймовірно, ці надгробки були зроблені на замовлення Василя-Костянтина Острозького, який міг замовити майстрам одного кола й батьківський надгробок в Успенському соборі Києво-Печерської лаври (1579 р.).

… Згідно з попередньою домовленістю, мецената зустрічав та супроводжував під час переговорів Почесний консул Литовської Республіки в Генуї Массімо Мануеллі. Гості відвідали спеціалізовані підприємства, котрі, маючи сучасне обладнання й потужну технологічну базу, зберігають давній зв’язок із традиціями. Завдяки високому виробничому рівню веронські фабрики відбирають лише якісні блоки й можуть гарантувати клієнтам найвищий сервіс. Ознайомившись із великим вибором каменю на складських площах, Робертас Габулас та Олесь Сидорук побували на історичних каменярнях, котрі вразили їх своїми велетенськими схилами (місцеві родовища рожевого мармуру відомі ще за часів Острозьких).

Гості отримали висококваліфіковану консультацію щодо якостей мармуру, засобів його обробки та вибору монолітних, чистих блоків (для скульптури придатні брили без жодних тріщин й плям).

Усі учасники переговорів залишились задоволені діловою зустріччю, у ході якої  сторони обмінялися контактами й думками стосовно перспектив подальшої спільної роботи. За домовленістю, для більш повного вивчення ринку пропозицій, було прийняте ефективне рішення про проведення тендеру серед фабрик. Таким чином, конкурсні торги дозволять обрати гідного  постачальника мармуру та оптимізувати  умови співпраці, вартість й якість послуг.

Повертаючись з Італії натхненними і сповненими ідей, Робертас Габулас та Олесь Сидорук мали нагоду відвідати  старовинний Краків. З новими враженнями, вони з особливим інтересом оглянули архітектурно-скульптурний ансамбль Вавельського собору.

            

Найбільшу увагу зайняли мармурові надгробки Сігізмундової капели, які дають  уявлення про безпосередній художній зв’язок із ідентичним їм надгробком Костянтина Острозького в Успенському соборі лаври (є стилістично близькими за композицією й створювались в один період).

                

…  Майже водночас із візитом Робертаса Габуласа, наприкінці вересня, у Вероні відбулась міжнародна виставка мармуру «Marmomacс 2018», учасником якої став скульптор Борис Крилов. Виставка, що вважається престижною культурною «лабораторією», допомогла відстежити новітні світові тенденції в кам’яній промисловості та ознайомила з найсучаснішими інструментами й технологіями обробки мармуру. Крім того, був обраний білий мармур для майбутнього меморіального комплексу.

Тож, сподіваємось, що найближчим часом творчий колектив скульпторів (О.Сидорук, Б. Крилов та А. Сакалаускас) відтворить втрачений надгробок й нова його версія  буде максимально наближена до втраченого «першоджерела». Побажаємо успіхів фонду «Корона князів Острозьких» у здійсненні намічених задач.

Олена Науменко

 

 

21 вересня 2018 року Литовсько-Польсько-Українська військова бригада (ЛІТПОЛУКРБРІГ), що носить ім’я Великого гетьмана Костянтина Острозького, відзначила третю річницю від дня свого створення.

За роки існування багатонаціональний штаб під керуванням бригадного генерала Зенона Бжушко довів свою високу спроможність у справі зміцнення регіональної безпеки у Східній Європі, а також  у сприянні розвитку міжнародної співпраці в культурно-гуманітарній сфері.

З нагоди ювілейної дати, у Любліні, де розташовується штаб бригади, відбулась офіційна церемонія зміни командування ЛІТПОЛУКРБРІГ. В урочистій обстановці, у присутності особового складу підрозділів та представників  національних делегацій генерал Зенон Бжушко передав Бойовий прапор бригади новому командиру  – полковнику Дмитру Братишко.

Згідно підписаному протоколу прийому повноважень, впродовж наступних трьох років керування військовим підрозділом буде здійснюватися саме українськими офіцерами. Високопосадові представники Збройних Сил трьох країн привітали підрозділи з ювілейною подією і побажали Дмитру Братишко нових досягнень у виконанні цієї почесної й важливої місії.

В якості  почесного гостя в святкових урочистостях брав участь й голова фонду «Корона князів Острозьких» меценат Робертас Габулас.

Благодійний фонд та військова бригада, маючи спільне високе найменування, тісно співпрацюють у всіх заходах, пов’язаних із іменем Костянтина Острозького. Так, свідченням плідної взаємодії та дружніх відносин між організаціями, котрі представляють військову й  культурну сфери, є пам’ятна дошка на будівлі штабу ЛІТПОЛУКРБРІГ. Бронзовий рельєф, що  увічнює Великого гетьмана, витвір українських скульпторів  О. Сидорука і  Б. Крилова, був подарований Робертасом Габуласом  командуванню  військової бригади навесні цього року.

У музеї слави Багатонаціональної бригади, де відбувалась церемонія передачі-прийому повноважень, був підписаний договір про подальшу співпрацю між головою фонду та новим командуванням ЛІТПОЛУКРБРІГ, який закріпив доброзичливість позицій двох сторін у їх прагненні до злагодженої співпраці у майбутньому.

                

 

Під час церемонії Робертас Габулас особисто привітав Зенона Бжушко з успішним  здійснення управління бригадою і подякував за плідну співпрацю, що заклала міцний фундамент добропорядних партнерських відносин між організаціями.

На честь трьохріччя бригади меценат, разом із Олесем Сидоруком – одним із скульпторів рельєфної дошки, презентував  новому командиру ЛІТПОЛУКРБРІГ Дмитру Братишко картину з портретом Костянтина Острозького. Гідний подарунок голови фонду поповнить експозицію музею, де серед військових та історичних експонатів вже представлена зменшена модель майбутнього надгробного пам’ятнику князю, передана Робертасом Габуласом командуванню бригади під час візиту польської делегації  до Києва.

         

 

Олена Науменко

                Нещодавно у Каунасі офіційно відкрито бронзовий  монумент «Витязь Свободи» – спільний українсько-литовський проект  авторства Олеся Сидорука, Бориса Крилова (Україна) та Арунаса Сакалаускаса (Литва). За рекордно короткий термін (5 місяців) митці розробили й реалізували проект, який, на думку фахівців, має усі підстави стати одним із найцікавіших скульптурних витворів сучасної Литви. Довгоочікувана подія, що відбулась напередодні  Дня  коронації Міндаугаса (першого литовського короля), у рамках 100 – річчя відновлення незалежності Литви, яскраво свідчить про єднання двох дружніх народів, близьких  у своєму прагненні до свободи й здатності  до солідарних дій.

***

Надвечір 5 липня історична частина Каунаса, площа навпроти середньовічного замку, де зливаються Неман та Неріс, поглинула у видовищну атмосферу: врочисто й величаво, у супроводі фольклорних та музичних колективів, костюмованих дійств розпочалась церемонія відкриття  пам’ятника. Шестиметровий монумент – озброєний вершник на здибленому коні, співзвучний із литовською геральдичною фігурою Вітіса, –  ефектним силуетом піднісся на фоні місцевого краєвиду. Підніжжя пам’ятника, яке замкненим кільцем оточили артисти в етнічному одязі, замайоріло червоними історичними прапорами з зображенням «Погоні», що надзвичайно посилило загальний мажорний лад святкового заходу.

                                                                                                          

Цей день зібрав тисячі литовців з різних куточків світу – членів громадських й релігійних організацій, національних спільнот Литви, представників каунаського муніципалітету на чолі з мером Вісвальдасом Матійошайтісом, місцевих жителів, сприяннями яких  місту був подарований справжній витвір мистецтва. Серед запрошених почесних гостей були представлені екс-президент Литви Валдас Адамкус, спікер литовського парламенту Вікторас Пранцкетіс, Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс, політик Юозас Олекас, голова фонду «Вітіс» Вілюс Каваляускас та інші.

На свято до Каунаса прибула й численна делегація з України, на чолі з авторами монументу – Олесем Сидоруком та Борисом Криловим, а також меценатом, головою  фонду «Корона князів Острозьких» Робертасом Габуласом, що активно допомагав у  реалізації  проекту.

Відкривав урочисту церемонію найповажніший гість – Валдас Адамкус, який одним із перших підтримав проект, запропонувавши встановити пам’ятник  у своєму рідному Каунасі. Своєю влучною промовою  він визначив важливість даного заходу, зазначивши, що Вітіс є тим головним символом, що об’єднує литовців усіх поколінь. «Ми живі тому,  що наш дух живий… Щиро бажаю, щоб і зараз Вітіс був таким же, як і в ті часи», –  сказав В. Адамкус.

Зі словами привітання до гостей звернувся й спікер Сейму Литви В. Пранцкетіс: він щиро подякував усіх, хто допоміг реалізувати каунаський проект. А мер Каунаса В. Матійошайтіс, гордий за своє місто, підкреслив, що така подія відбувається лише один раз на століття. «Це, мабуть, найкращий подарунок для нашої країни, присвячений нашому сторіччю. У Литві немає кращого місця для Вітіса, ніж Каунас „, – зазначив міський голова.

 

        

Кульмінаційним моментом урочистостей стало нагородження учасників й організаторів проекту пам’ятними відзнаками. Рішенням  міської ради Каунаса були нагороджені Орденом Пошани ІІ ступеня голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас, голова фонду «Вітіс» Віліс Каваляускас, архітектор, член каунаської міської ради Йонас Аудеяйтіс, а також творчий колектив скульпторів – Олесь Сидорук, Борис Крилов та Арунас Сакалаускас.

 

                

Пам’ятною статуеткою з зображенням білого туру – символом міста – було нагороджено Ігоря  Давидова, директора українського бронзоливарного виробництва, де виготовлявся пам’ятник.

Виступаючи з трибуни під час ушанування, українські митці, у свою чергу, подякували литовцям за довіру в такій важливій справі, що має символічне й  патріотичне значення для обох країн. Вони зазначили, що  українсько-литовські відносини й надалі будуть укріплюватися на спільне благо миру  й добра.

Незабутнє й вражаюче свято пізно увечері доповнилось чудовою концертною програмою, у виконанні литовських і зарубіжних співаків, яскравими феєрверками, що розсипалися по вечірньому небосхилу над Старим містом, та виступом пілотажних літаків Каунаського аероклубу, які продемонструвала гостям  ефектні „триколірні польоти“.

           

Тепло й привітно зустрів Каунас «Витязя Свободи». Нам приємно усвідомлювати, що монумент, народжений в Україні, стане не тільки улюбленою прикрасою балтійського міста, а й матиме важливе значення у духовному житті литовських громадян, як символ, що  об’єднує людей та піднімає патріотичний дух суспільства.

Олена Науменко

До  святкування 100 – річчя проголошення Незалежності Литви вже залишилось декілька днів. Найближчим часом  давній Каунас чекає яскрава подія: 5 липня відбудеться урочисте відкриття кінного монументу «Витязь Свободи».

Надзвичайно приємно усвідомлювати, що пам’ятник, який матиме важливе національне значення для литовців, сповнений високого героїко-патріотичного пафосу, був виготовлений саме в Україні. Упродовж п’яти місяців тривала доволі напружена робота над шестиметровим бронзовим вершником. Витвір українських скульпторів («Творча майстерня Сидорука і Крилова»), що народжувався в приміщеннях бронзоливарної фірми «Саямат» (м. Вишневе), має всі підстави стати одним із головних духовно-історичних та високохудожніх скульптурних проектів сучасності.

25 червня 2018 року на території  виробничої бази «Саямат» відбувся урочистий захід, організований з нагоди відправлення  «Витязя» до Каунасу. В акції «проводів» взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс, який надав суттєву допомогу у вирішенні юридичних питань щодо транспортування пам’ятника, голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас, що оказував активне сприяння у його створенні, а також автори монументу – скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов.

Серед запрошених були й учні кінної школи (School Horse Club SP- SchoolinG), котрі прийшли зі своїми  вихователями, щоб  привітати митців та почесних учасників заходу й подарувати їм сувенірні медалі з зображенням емблеми своєї школи. Рідкісні породи скакунів, що зосереджені в стайнях закладу, послужили моделями для створення скульптурного образу: майстри, спостерігаючи та вивчаючи рухи благородних тварин, намагались максимально наблизити свого коня, розмір якого майже втричі  перебільшує натуральний, до типу, що використовувався кіннотою у середні віки.

     

Під час прес-презентації Олесь Сидорук та Борис Крилов, спілкуючись із гостями, поділилися особливостями своєї грандіозної роботи та розкрили поступові етапи у створенні скульптури – від розробки ескізів та виготовлення моделей до лиття й зварювання окремих частин у єдине ціле.

 

Гордівливий красень-вершник, сповнений величі й високого емоційного пафосу, вразив присутніх своїми досконалими формами, експресією рухів, а також  складністю інженерної конструкції.

У цей, дійсно знаковий день, усі присутні були сповнені піднесено-хвилюючого настрою й усвідомлювали, що вони є свідками важливої події, яка вже стане часткою сучасної історії  Литви й України. Проводи «Витязя» – це тільки початок нового етапу у його житті.

***

…Закріплені на платформі окремі частини монументу вже готові вирушати в далеку путь. До зустрічі Каунас!

                         

З нетерпінням чекатимемо на відкриття «Витязя» у Литві. Впевнені, що українські митці залишать свій яскравий слід в історії дружнього балтійського народу, а їх пам’ятник надихатиме ще не одне покоління литовців як символ вільної та  процвітаючої країни.

Олена Науменко, мистецтвознавець

 

Lietuvos Nepriklausomybės 100-osioms metinėms paminėti 2018- ųjų metų liepos 5 dieną, Kauno mieste įvyks iškilmingas „Laisvės Kario“ paminklo atidarymas.

Visuomenės gyvenimo atmosfera Kaune dabar pripildyta lūkesčių ir pasididžiavimo suprantant, kad netrukus mieste atsiras paminklas, kuris apjungia savyje istorinę atmintį. Lietuvių supratimu — jis  taps reikšmingu dvasiniu objektu — Lietuvos laisvės ir nepriklausomybės simboliu.

Bronzinis šešių metrų paminklas „Laisvės Karys“, pripildytas didybės ir didelio emocinio jausmo, buvo kuriamas Ukrainoje („Sidoruko ir Krylovo kūrybinės dirbtuvės“, bronzos liejimo gamykla „Sajamat“) dalyvaujant fondui „Kunigaikščių Ostrogiškių karūna“ ir Vyčio paramos fondui. Pastatytas vaizdingoje miesto dalyje — Kauno pilies teritorijoje, jis harmoningai jungiasi su viduramžių tvirtovės istorine erdve, nepažeidžiant gyvos sąsajos su aplinka.

Dėl sudėtingos skulptūros plastinės kompozicijos sprendimo, atsižvelgiant į pasaulio plastikos tradicijas, dėl gilaus vaizdinio turinio,   paminklas užims vietą tarp daugelio šiuolaikinių originalių ir aukštos meninės vertės šiuolaikiškų kūrinių. Paminklas sukurtas per gana trumpą laiką.

Apie darbą kuriant „Laisvės kario“ ypatumus, apie paminklo kūrimo istoriją ir asmeninį požiūrį į kūrybinį procesą pasakoja projekto dalyviai.

  

                                                   ***

                               

       Vilius Kavaliauskas — Vyčio paramos fondo pirmininkas (Lietuva).

*         Kaunas ruošiasi šventėms, skirtoms paminėti jubiliejinę datą, o netrukus ten atsiras paminklas „Laisvės karys“, kurio atidarymas numatytas liepos 5-ąją. Kokį vaidmenį jis vaidins Lietuvos jaunimo patriotiniam ugdymui?

Aš manau, kad tai bus pagrindinis šimtmečio paminklas. Vienareikšmiškai! Jį pastatys Kaune todėl, kad pats miestas patiria neįtikėtinai didelį patriotinį pakilimą. Be abejonės, toks dvasinis projektas turės labai svarbią įtaką lietuvių jaunimo patriotiniam ugdymui. Paminklas yra orientuotas į ateitį, taps laisvos Lietuvos simboliu įvairiuose jos istorijos etapuose. Jis pergyvens mūsų kartą ir bus gerbiamas ateityje. Aš tuo esu įsitikinęs. Beje, pirmasis oficialus svečias, kuris aplankys paminklą vizito į Baltijos šalis metu, bus popiežius Franciskas. Jau žinoma, kad jo vizitas prasidės nuo Lietuvos, o nustatyta data 2018 metų rugsėjį.

  *        Papasakokite, kaip atsitiko, kad karys nebus pastatytas Vilniuje, kaip buvo anksčiau planuota, o Kaune?

Vilniaus Lukiškių aikštės konkursui buvo keliami dideli reikalavimai. Žiuri dalyvavo 7 nacionalinių premijų laureatai — istorikai, architektai, dailininkai, kurie iš visų sprendimų pasirinko meninės idėjos požiūriu giliausią projektą – „Laisvės karys“. Remiantis apklausų duomenimis, šis projektas buvo patvirtintas statyti jį Vilniuje. Paminklas (ginkluotas raitelis) galėjo tinkamai papuošti pagrindinę sostinės aikštę, tačiau netikėtai Kultūros ministerija pasirinko kitą variantą, primenantį partizaninės kovos laikus.

Kai Vilnius atsisakė Kario, mus palaikė buvęs Lietuvos Respublikos prezidentas Valdas Adamkus — labai populiari asmenybė, palikusi politikoje didelį ženklų indėlį. Dabar jis aktyviai dalyvauja visuomeniniame judėjime, nepaisant savo senyvo amžiaus (jam 91 metai). Prezidentas  V. Adamkus pasiūlė perkelti Kario projektą iš Vilniaus į Kauną (Kaunas, beje, yra jo gimtasis miestas). Kauno meras V. Matijošaitis palaikė mus ir pažadėjo sukurti visas sąlygas sėkmingam projekto įgyvendinimui. Buvo nuspręsta bendradarbiauti su Ukraina — ten yra  gamybinė bazė, profesionalūs skulptoriai. Mus supažindino su Robertu Gabulu, fondo vadovu  „Kunigaikščio Ostrogiškių Karūna“ , jis sėkmingai užsiima svarbių kultūros projektų rėmimu, net tik Ukrainos mastu, bet ir Lietuvoje, taip pat bendradarbiauja su  skulptoriais – Olesiu Sidoruku ir Borisu Krylovu. R. Gabului sutikus pasirašyti bendradarbiavimo sutartį su Vyčio fondų, skulptoriai sutiko sukurti Kario skulpturą Kauno miestui.

Niekas nežino, kaip būtų susiklostęs projekto įgivendinimas  Vilniuje, tačiau Kaune žmonės suvokė šio projekto svarbą ir jį palaikė. Štai kas svarbu!

 

*     Kiek yra aktyvi viešoji iniciatyva renkant lėšas paminklui?

Kauno gyventojai vieningai pritarė pasiūlymui sukurti monumentą — visi norėjo įnešti savo indėlį. Jau daugiau nei 1000 žmonių padarė labdaros įnašus, padeda atskiros įmonės, organizacijos, o kai kurie siūlo pagalbą darbe. Paramą teikia ne tik vietiniai lietuviai, bet ir kiti piliečiai, gyvenantys šalies teritorijoje (apie 300 lenkų tapo šio projekto rėmėjais).

Žmonės atsakingai aptarinėjo vietos pasirinkimą , kurioje turėtų buti pastatytas karys, buvo pasirinkta priešais Kauno istorijos pilį esanti teritorija. Tai, visų pirma, miestiečių ketinimai ir su jais sutiko merija. O Kauno architektai rado labai gerą sprendimą: 6 metrų paminklas, turintis aukščio apribojimus, harmoningai atrodys pilies fone ant žemo granito pagrindo ir nepažeis supančios erdvės harmonijos.

Džiugina, kad toks svarbus klausimas yra sprendžiamas be jokios prievartos, visiškai pritariant patiems piliečiams ir jiems asmeniškai remiant. Na, žinoma, džiugina ir Kauno savivaldybė – tai mūsų pagrindinis partneris ir užsakovas. Kauno miesto meras V. Matijošaitis ir jo komanda daug padeda teisiniuose ir finansiniuose reikaluose. Meras   asmeniškai garantavo Kario gamintojams, skulptoriams finansavimą.

*    Koks ukrainiečių skulptorių vaidmuo kuriant Karį?

Skulptūrinės kompozicijos pagrindas yra mūsų heraldinė figūra (Vytis – tai ginkluotas raitelis), bet pirmiausia mes kuriame meno kūrinį, kuris turėtų perduoti kovos už Lietuvos nepriklausomybę idėją. Ukrainos skulptoriams tai pavyko. Aš pamačiau galutinę paminklo versiją skulptorių dirbtuvėje. Labai įspūdinga!

Beje, Ukraina, ne pirmą kartą suteikia kūrybinę pagalbą Lietuvai kuriant patriotinius paminklus, kurių Lietuvoje yra nedaug, ypač žirgų. Daugiau nei prieš 20 metų, 1996 metais, ji jau dalyvavo kuriant paminklą Vilniaus steigėjui — Lietuvos didžiajam kunigaikščiui Gediminui. Atidengiant paminklą tuomet dalyvavo Ukrainos Prezidentas Leonidas Kučma (jis padovanojo monumento pagrindui granito akmenį).

Mūsų Karys žymiai didesnis! Tai labai gražus ir didingas monumentas. Aš taip ir pasakiau Olesiui ir Borisui, kad jie paliko savo ryškų pėdsaką Lietuvos istorijoje.

*        Ar Jūs esate patenkintas bendradarbiavimu su Ukraina, ypač su Roberto Gabulo fondu?

Viskas yra puiku. Mums pasisekė: mes radome bendradarbiavimo balansą per Konstontino Ostogiškio fondą. Darbo kokybė Ukrainoje, gamybos bazėje yra labai aukšta viską spėjame atlikti per nustatytą laikotarpį. Karys bus pirmasis mūsų bendras projektas su Ukrainos partneriais. Galbūt vėliau mes galėsime padėti atstatyti Konstantino Ostrogiškio antkapinį akmenį Pičerų Lavroje, Ukrainoje –  tai svarbu mūsų šalims.

 

                                                          ***

                     

             Robertas Gabulas – rėmėjas, verslininkas, Labdaros fondo „Kunigaikščių Ostrogiškių karūna“ pirmininkas (Ukraina).

  *             2018 metai – ypatingi Lietuvai: šalis švęs 100-ąsias nepriklausomybės atkūrimo metines. Kaip manote, ar Laisvės Karys tikrai bus pagrindinis Lietuvos paminklas?

Žvelgiant plačiau, tai bus reikšmingas kūrinys, kuris atneš naują srovę į šiuolaikinę lietuvių skulptūrą ir reikšmingą jos ideologinę orientaciją. Be abejo, Karys gali tapti pagrindiniu Lietuvos paminklu, simboliška šalies nepriklausomybės ir teritorinio vientisumo kovos sinteze, suteikdamas apčiuopiamą poveikį Lietuvos piliečiams.

*              Koks yra Fondo vaidmuo kuriant paminklą?

Mūsų fondas „Kunigaikščių Ostrogiškių karūna“ buvo sukurtas siekiant skatinti svarbų kultūrinį ir istorinį projektą, susijusį su Konstantino Ostrogiškio antkapinio paminklo, esančio Kijevo Pečorų lavros Uspenjės sobore, atkūrimu. Atkuriant šį projektą, atkurimo darbams pakvietėme  dalyvauti skulptorius Olesių, Borisą ir Arūną. Matant jų profesionalų darbą pakvietėme dalyvauti ir kituose Lietuvai svarbiuose projektuose . Vienas iš tokių projektų yra paminklas filosofui Vydūnui Klaipėdoje.

Paaiškėjo, kad fondas automatiškai prisijungė prie Lietuvos projektų ir jau atlieka dvigubą funkciją. Šiandien fondas yra Kauno paminklo sukūrimo garantas, savotiškas ryšys tarp vykdytojų ir užsakovo.

 *             Ar esate patenkintas bendradarbiavimu su vykdytojais ir partneriais?

Kadangi aš ėmiausi šios nepaprastos misijos, tad turiu tai užbaigti iki galo, o jei darbo proceso metu atsiranda sutrikimai, juos reikia pašalinti. Aš, kaip verslininkas, puikiai suprantu, kad esant tokioms apimtims ir trumpiems atlikimo terminams gali įvykti bet kokia „forc mažor“ situacija, ir tai yra normalu. Su Vyčio paramos fondu mes sukūrėme bendradarbiavimo schemą ir dabar darome didelę pažangą. Tikiuosi, kad mūsų bendradarbiavimas su Lietuvos Vyčio fondu šiuo projektu nesibaigs.

Aš esu labai patenkintas bendru darbu su pagrindiniais fondo partneriais – talentingais skulptoriais Olesiumi Sidoruku ir Borisu Krylovu.

Kai aplankau jų dirbtuvę, aš visada su malonumu stebiu kūrybinį procesą. Vaikinai yra punktualūs, atsakingi, todėl aš tikiu, kad nesvarbu, kaip jie bebūtų užsiėmę — nenuvils ir patenkins visus lūkesčius. Neseniai Lenkijos Liubline mes įgyvendinome kunigaikščio Konstantino Ostrogiškio memorialinės plokštės projektą — darbas prie Kario tada buvo pačiame įkarštyje. Skulptoriai visai neturėjo laiko, bet aš nerizikavau kreiptis į kitus meistrus. Vaikinai atliko savo darbą aukščiausiu lygiu, už kurį jiems esu labai dėkingas.

Pasakysiu tai, kad per trumpą mūsų pažinties laiką mes labai susidraugavome, ir jei šiuose projektuose dalyvautų kiti skulptoriai, vargu ar aš sutikčiau juose dalyvauti. Aš esu labai dėkingas Arūnui — labai geras ir gilus žmogus, profesionalus skulptorius; jo konsultacijos padeda Olesiui ir Borisui pajusti lietuvių charakterį. Labai svarbu, kad visi komandos nariai būtų savo vietoje ir kiekvienas atliktų savo misiją.

Norėčiau atskirai atkreipti dėmesį į bronzos liejimo gamybos įmonę „Sajamat“: tiesiog tikrai esu nuoširdžiai nustebintas, kad Ukrainoje yra tokia įmonė, turinti aukštą darbo lygį ir nepriekaištingą reputaciją. Kai vyksta Lietuvos delegacijų vizitai, kaip ekskursiją visada rekomenduoju aplankyti „Sajamat“, o po apsilankymo visi svečiai būna labai patenkinti tuo, ką jie matė.

Žinoma, labai džiaugiuosi mūsų bendradarbiavimu su Lietuvos ambasada Ukrainoje. Nepaprastasis ir Įgaliotasis ambasadorius Marius Janukonis teikia didelę paramą fondui, skatindamas Ostrogiškio antkapinio paminklo atkurimą Lavroje, deda daug pastangų stiprindamas Ukrainos ir Lietuvos santykius įvairiose srityse.

Praėjusių metų rugsėjį mes pasirašėme bendradarbiavimo Memorandumą. 2018 vasario 15 d. Lietuvos 100- mečio proga Lietuvos ambasadai Ukrainoje fondas „Konstantino Ostrogiškio Karūna“ vadovaujamas R. Gabulo padovanojo  paminklą „Karys“ .  Ginkluotas raitelis Ukrainos žemėje — kaip mūsų šalių bendros kovos už savo nepriklausomybę simbolinė sintezė. Paminklo pagrindu tapo granitiniai „Gedimino stulpai“ — Lietuvos kunigaikščių ženklas. Tai sumažinta monumento „Laisvės Kario“, apie kurį kalbame,  versija. Jį taip pat sukūrė Olesius ir Borisas. Marius Janukonis taip pat padeda spręsti diplomatinius klausimus, susijusius su Kauno paminklo transportavimu į Lietuvą, ir visų reikiamų dokumentų registravimą (įforminimą).

 

 *               Ar fondas planuoja dalyvauti panašiuose projektuose ateityje?

Kaip fondo vadovas, aš gaunu tikrą pasitenkinimą iš tokių projektų įgyvendinimo ir suprantu, kiek jie svarbūs Ukrainai ir Lietuvai. Mes turime žinoti, prisiminti ir gerbti mūsų bendrą istoriją, nes be  istorinių faktų populiarinimo, ateitis yra neįmanoma. Mes visa tai kuriame ateities kartoms.

 

                                                   ***

               

           Ihoris Davydovas – bronzos liejimo įmonės „Sajamat“ direktorius (Vyšnevė)

    *          Kiek laiko egzistuoja įmonė ir kokia yra Jūsų pagrindinė veikla?

Mūsų įmonė „Sajamat“ egzistuoja nuo 1992 metų. Aš vadovavau jai nuo 1996 m., o pagrindinė veikla – tai lydytų modelių meninis liejimas. Mįmonė eno liejimas už smulkintų modelių.

*            Ar Jūs anksčiau gaminote paminklus Europos šalims?

Taip, teko ir anksčiau. Tai buvo privačių kolekcijų projektai, taip pat buvo dar keli Ukrainos pristatymai Austrijoje, Vokietijoje, Kinijoje, JAV, Lenkijoje (keli yra Gdanske). Ir štai vienas iš paskutinių projektų — „Karys“.

   *            Karys yra pirmasis paminklas padarytas Lietuvai?

Prieš tai jau teko dirbti Lietuvai. Pirmasis buvo kunigo Kazimiero Šaulio paminklas Švėkšnoje (atidarymas įvyko 2017 rugsėjį). Na, ir dabar be Kario turime daugiau projektų, kuriuos dar reikia įvykdyti. Pavyzdžiui, Klaipėdos lietuvių filosofo Vydūno paminklą.

  *         Ar manote, kad Kario paminklas yra vienas iš didžiausių paminklų per visą Jūsų veiklos laikotarpį?

Buvo lygiaverčių. Jis įeina į didžiausių paminklų ketvertuką.

  *          Kaip jūs pasiekiate tokios aukštos kokybės liejimą?

Metalo liejimas yra vienas seniausių amatų pasaulyje. Tai labai daug darbo jėgos reikalaujantis darbas, visų pirma reikalaujantis aukštos kvalifikacijos, dėmesio ir tikslumo kiekviename etape. Liejimo kokybės gerinimas, inovacinių technologijų naudojimas, tai yra svarbi liejyklų darbuotojų užduotis.

 *            Girdėjau, kad Jūs sukūrėte dirbtuvę specialiai Kario gamybai? Ar tai tiesa?

Tikrai, Karys mus pastūmėjo kurti dirbtuvę. Kai skulptoriams trūksta dirbtuvių apimčių, būtina skirti papildomų patalpų, kuriose būtų visas uždaras gamybos ciklas.  Vaikinai pirmiausia sukuria nedidelį būsimos skulptūros eskizą, tada visą natūralaus dydžio modelį iš molio; toliau jis formuojamas, tada mes liejame, surenkame ir gaunasi galutinis kurinys. Mes atliksime kontrolinį surinkimą — tai visiškas 100 proc. surinkimas. Tada mes dalinsime skulptūrą į 3 dalis taip, kad jos kuo labiau atitiktų kelių tarnybų keliamus reikalavimus matmenims, įkelsime ją ant platformos ir vešime. Mūsų aikštės leidžia mums visa tai padaryti.

Mes kartu su Sidoruku ir Krylovu įsipareigojome padaryti viską iki galo. Mūsų komanda važiuoja į Kauną — apie 10 žmonių (Borisas ir Olesius, vaikinai iš liejimo gamybos cecho, akmens specialistas ir technologas). Jau vietoje mes visiškai baigsime ciklą. Baigus montavimą, liks tik smėliavimo, tonavimo (patinos uždėjimo) darbai ir viskas – telieka priduoti užsakovui.

Jei atidarymas įvyks liepos 5-ąją, tai paminklas turėtų išvykti iš Ukrainos keletą dienų anksčiau, birželio 26 d.

Aš jau seniai svajojau apie tokį gamybos ciklą.

*       Ar Jums patogu bendradarbiauti su Sidoruku ir Krylovu. Kaip ilgai Jūs dirbate kartu?

Tai vieni iš mano mėgstamiausių skulptorių. Nuoširdžiai sakau. Aš bendradarbiauju su jais jau seniai ir galime pasakyti, kad mes ne tik bendradarbiaujame – mes esame draugai. Daugelis juos žino kaip labai padorius vaikinus, šiandien retai galima tokių sutikti.

Vienas iš didžiausių darbų, kuriuos mes kartu vykdėme, buvo Tarpregioninėje personalo vadybos akademijoje pastatytas Didžiojo kunigaikščio Sviatoslavo paminklas (2003 m.); vėliau buvo Vyšhorode pastatytas 10-ties metrų aukščio šventųjų kankinių Boriso ir Glebo paminklas (2011). Praėjusiais metais miestui Irpieniui pagaminome Taraso Ševčenkos paminklą, o dabar mes dirbame su Baltijos šalimis.

   *           Jūsų liejimo gamyba yra laikoma viena geriausių Europoje. Ar ji yra populiari tarp Europos skulptorių?

Taip, populiari. Tarp Europos užsakovų yra daugybė vokiečių, lenkų,  kai kurie emigrantai Amerikoje taip pat yra mūsų klientai.

Mes esame konkurencingi kainų atžvilgiu žvelgiant į suteikiamų darbų kokybę, kas yra labai svarbu. Nesigiriu, bet pasakysiu, kad Lietuvoje tokių gamybos galimybių nėra. Be to, mes turime teisingą darbo organizavimą ir dar kartą pabrėžiu – mes    užbaigiame visą bronzos skulptūros kūrimo ciklą.

 *            Kokias emocijas patiriate kiekvieną kartą, kai Jūsų darbo rezultatą puošia eilinis Europos miestas?

Mes darome gerą darbą ir tai yra pats svarbiausias dalykas. Karys yra vienas iš nuostabiausių kūrinių, sukurtų mūsų gamyboje. Žinoma, mane apima pasididžiavimas įmone, kuriai pats vadovauju.

                                                    ***

                    

               Arūnas Sakalauskas – Lietuvos skulptorius, Vilniaus dailės akademijos Klaipėdos filialo vizualinio dizaino katedros vedėjas, Lietuvos nacionalinės premijos laureatas.

 

    *            Arūnai, kalbėsime apie paminklą „Laisvės Karys“ – unikalų Ukrainos ir Lietuvos projektą, kuriame sėkmingai dirba skulptorių, bronzinių liejimo meistrų, architektų komanda. Didžiulę pagalbą teikia fondo „Kunigaikščių Ostrogiškių karūna“ vadovas Robertas Gabulas.

           Paminklas jau plačiai skelbiamas Lietuvos visuomenėje. Pagal savo vertę jis bus ne mažiau svarbus, nei marmurinis Konstantino Ostrogiškio antkapinis paminklas Kijeve, kurio rekonstrukciją jūs taip pat dirbate su Ukrainos meistrais.

      Ar senai Jūs svajojote sukurti tokio lygio paminklą Lietuvoje?

Tiesą sakant, visi skulptoriai svajoja apie tokį darbą, tačiau ši galimybė atsiranda vieną kartą per visą gyvenimą. Tai tarsi laimėti laimingą loterijos bilietą. Kiekvienas mūsų gildijos narys gali pasakyti tą patį. Žinoma, daug kas priklauso nuo laiko, ir nuo esamos situacijos, materialių galimybių, skulptūrinio meistriškumo. Viskas vyksta savo laiku.

   *     Ar šis monumentas yra pagrindinis Jūsų kūrybinio kelio tikslas?

Jei pasakyčiau „ne“, jūs nepatikėtumėt. Žinoma, taip! Tai yra ypatingas monumentas. Nežiūrint tai, kad jis yra sudėtingas skulptūros užduočių požiūriu, jis gali būti įtrauktas į Gineso rekordų knygą kaip per  trumpiausią įmanomą laiką pagamintas didžiausias bronzinis paminklas Lietuvoje. Tačiau dar pabrėžiu, kad be komandos neįmanoma įgyvendinti tokio dydžio projekto.

*          O kokie yra monumento sukūrimo terminai?

Paprastai tokie skulptūriniai projektai, kaip taisyklė, kuriami keletą metų (mažiausiai 2 metus) – ir tai yra normalu. Galų gale, be pačios skulptūros, reikia teisingai apskaičiuoti jos pastatymo vietą, atsižvelgti į aplinkinę erdvę, tai jau yra architektų darbo dalis, kurie įeina į autorių grupės sudėtį. Ir čia tik per penkis mėnesius! Tai tikrai spartus darbas.

*          Yra žinoma, kad Kauno meras – Visvaldas Matijošaitis — asmeniškai palaikė Jūsų projektą. Gegužės pradžioje įvyko jo vizitas į Kijevą.

Lietuviai turi tokį bruožą, kol jie nepamatys savo akimis — nepatikės. Iš tiesų, jo vizito metu ponas meras visų pirma aplankė Vyšniovo mieste esančią gamybos bazę.

Mes visi kalbėjome, aptarėme darbo aspektus, susijusius su skulptūros transportavimu ir montavimu. Ponas Matijošaitis su susidomėjimu stebėjo bronzos formavimo ir liejinių gavybos procesus.

Mano kolegos Olesis Sidorukas ir Borisas Krylovas parodė svečiams savo naują paminklą Tarasui Ševčenkai Irpinės mieste.

Būnant Kijevo Pečeros Lavroje, meras įvertino mūsų bendrą darbą — Uspenjės soborui daromą būsimą Konstantino Ostrogiškio antkapinį memorialą.

Jis liko labai patenkintas skulptūriniu meistriškumu ir aiškiai sužavėtas bronzos liejimo procesais, kurių nėra Lietuvoje! Nuo to laiko Kauno vadovas ramus dėl projekto, galima sakyti, jis laikosi „balne“.

  *         Papasakokite monumento sukūrimo istoriją (kaip laimėjote konkursą)?

Tikriausiai reiktų iš karto prisiminti Lukiškių aikštę, kuriai iš pat pradžių buvo planuojamas  mūsų projektas. Po Lietuvos nepriklausomybės atkūrimo – 90-aisiais — buvo nuspręsta ją radikaliai pertvarkyti. Dėl to beveik kas dvejus ar trejus metus buvo vykdomi projektų konkursai (iš viso jų buvo aštuoni), buvo keliamos diskusijos apie tai, kaip reikėtų rekonstruoti aikštę atsižvelgiant į miestų planavimo svarbą ir aplinką, tačiau taip nieko ir neįvyko iki 2016 m.

Štai dabar minint 100-ąsias Lietuvos valstybės nepriklausomybės metines buvo pristatyta visiškai nauja istorinės aikštės koncepcija. Be bendros architektūros išvaizdos pokyčių, čia turėtų atsirasti pagrindinis memorialinis akcentas, kuris įamžintų visus tuos, kurie žuvo ginant Lietuvos laisvę. Mes nusprendėme, kad geriausias tokios aukštos idėjos įkūnijimas būtų raitelis (Vytis).

Siekiant remti šį projektą buvo įsteigtas Vyčio paramos fondas, paskelbtas konkursas dėl geriausios paminklo versijos (jame dalyvavo 13 skulptorių). Kai aš buvau Kijeve (tuo metu mes jau dirbome su ukrainiečių skulptoriais prie projekto Konstantinui Ostrogiškio paminklo Uspenjės sobore atkūrimo), tad pasiūliau Olesiui ir Borisui („Sydoruko ir Krylovo kūrybinės dirbtuvės“) dalyvauti konkurse. Ir jie sutiko ir palaikė šią idėją.

Mūsų projektas užėmė 1-ąją vietą, mes visi buvome labai laimingi,mus taip pat palaikė seimas. Per ganėtinai trumpą laiką atsirado priešininkai, pasisakantys prieš mūsų projektą, tie, kurie paprasčiausiai atmeta figuratyvinį meną, manydami, kad XXI amžiuje jis nėra aktualus. Reikia pažymėti, kad Lietuvoje jaunimas teikia pirmenybę šiuolaikinėms meno tendencijoms. Savo ruožtu jaunus skulptorius Lietuvoje remia Kultūros ministerija, o taip pat Šiuolaikinio meno centras (vienas iš didžiausių Baltijos šalių meno centrų) — jie turi didelę įtaką šalyje. Visus praėjusius metus aš gyniau savo projektą Kultūros ministerijoje, Lietuvos Seime. Tačiau vėliau konkursą paskelbė neteisėtu (jie nustatė kai kuriuos teisinius incidentus) ir pakeitė tam tikrą „konkursinį pasiūlymą“, kuriame dalyvavo 32 kūrybinės dirbtuvės.  Remiantis balsavimo internetu rezultatais, mūsų kūrybinė grupė, kaip ir pirmą kartą, surinko daugiausią balsų skaičių, tačiau konkurso likimas jau buvo nuspręstas … Mes gavome antrąją vietą — nuo pirmosios į antrąją! Sunku pasakyti, kiek „skaidrus“ buvo šis konkursas …

Vyčio paramos fondo pirmininkas Vilius Kavaliauskas sako: „Mums reikia kažką daryti, mes turime pasiūlyti Kaunui ar kitam dideliam miestui!“ O kitą dieną skambina Kauno meras ir kviečia projektą perkelti į Kauną (prieš karą, 1919-1940 m. Kaunas buvo „laikina“ Lietuvos Respublikos sostinė). Na, jei Vilniui mūsų projektas yra nereikalingas, kodėl gi ne pastatyti jį Kaune? Tik dabar iškilo klausimas, kaip tai padaryti per 7 mėnesius? Juk Lietuvoje panašios skulptūros negalima padaryti per tokį trumpą laikotarpį — nėra nei meistrų, nei liejyklų. Ir tuomet radome puikią galimybę: bendradarbiauti su fondu „Kunigaikščių Ostrogiškių karūna“.   Pakvietėme į Kauną Fondo vadovą Robertą Gabulą, skulptorius Olesių ir Borisą, ir po ilgo visų klausimų aptarimo pasirašėme sutartį, numatančią paminklo Ukrainoje gamybą ir tolesnį jo transportavimą į Lietuvą. Galutinai visos baimės dingo tik po to, kai meras su savo komanda aplankė Kijevą, susipažino su gamybos baze ir tikrai įsitikino aukštu Olesiaus ir Boriso profesionalumu. Štai tokia jau beveik istorija.

     *      Nuo ko prasidėjo jūsų bendradarbiavimas su Ukrainos skulptoriais?

Iš pradžių buvo taip. Mane rekomendavo Virginijus Strolia, leidyklos „Baltija-Druk“ vyriausiasis redaktorius (jis turėjo idėją atstatyti Konstantino Ostrogiškio antkapinį paminklą, esantį Lavroje). Olesius ir Borisas man iškart patiko – jie buvo profesionalai. Po to, kai pamačiau jų paminklus Ukrainoje, Lietuvoje vienareikšmiškai pasakiau: su jais galima bendradarbiauti! Štai taip atsirado mūsų komanda.

   *        Kokius paminklus Jūs jau sukūrėte kartu?

Šiuo metu mes dirbame su kitais bendraisiais projektais. Tai paminklai Lietuvai, kurie gaminami Ukrainoje. Paminklas prelatui Kazimierui Šauliui, kovotojui už Lietuvos nepriklausomybę, jau praėjusių metų rudenį buvo pastatytas Švėkšnos mieste.

 

O dabar darbas vyksta prie filosofo Vydūno monumento, stovėsiančio Klaipėdoje.

Jis jau nulipdytas iš molio, nuimtos gipso formos, teliko išlieti iš bronzos. Noriu pažymėti, kad abu šie paminklai turi valstybinę svarbą Lietuvai.

 *       Tai Jūsų pirmasis monumentas su žirgu?

Aš turėjau nedidelį žirgo darbą, bet akmenyje. Yra pagamintos iš granito ir bronzos memorialinės skulptūros, skirtos žymiems Lietuvos istorijos ir kultūros veikėjams. Vienas iš daugiatoninių paminklų yra Klaipėdoje stovintis paminklas „Arka“, skirtas vieningai Lietuvai. Iš akmens iškalta daug darbų 7 ir 9 metrų aukščio. Bet toks didžiulis žirgo paminklas iš bronzos – pirmasis mano praktikoje.

***

 Olesius Sidorukas ir Borisas Krylovas — skulptoriai  (Ukraina). “ Sidoruko ir Krylovo kūrybinė dirbtuvė“ egzistuoja daugiau nei dvidešimt metų. Kartu Olesius ir Borisas sukūrė daugybę monumentalių darbų Ukrainoje ir Europoje.

           

    *           Borisai, tu ir Olesius esate žinomi skulptoriai Ukrainoje, kaip Jums pavyko pasiekti sėkmę Lietuvoje?

Mes neturime tikslo: siekti sėkmės Ukrainoje ar bet kurioje kitoje šalyje, mes tiesiog pripratę save atiduoti  darbui. Tikriausiai sėkmė tai ir yra atlygis už mūsų darbą.

   *           Kuo remiasi Jūsų bendradarbiavimas su Arūnu?

Mūsų bendradarbiavimas prasidėjo nuo bendro Lietuvos ir Ukrainos projekto dėl Konstantino Ostrogiškio antkapinio paminklo atkūrimo, esančio Kijevo Pečoros lavros Uspenjės sobore. Po to, kai mes sukūrėme paminklo eskizą, Arūnas buvo pakviestas kaip Lietuvos pusės atstovas, kartu mes pradėjome kurti metrinį modelį. Nuo to laiko jis tapo mūsų kūrybinės komandos nariu. Esame labai dėkingi jam už tai, kad padėjo mums pajusti ir suprasti Lietuvos mentalitetą, charakterį — taip, kad mes jau jaučiamės pusiau lietuviais. Kuriant Karį, Arūnas, būdamas Lietuvoje, labai padeda, nes būtina nuolat bendrauti su istorikais, dirbti ant pjedes stalo ir išspręsti kitus organizacinius klausimus.

 *         Kiek Jūs sukūrėte monumentalių darbų kartu su Olesiumi, ar galite pasakyti?

Tiksliai negaliu pasakyti, bet manau, kad Ukrainoje ir keliose Europos šalyse, įskaitant Lietuvą, yra daugiau nei trisdešimt. Praėjusiais metais kartu su Arūnu sukūrėme paminklą Kazimierui Šauliui, kuris pastatytas Lietuvoje Švėkšnos miestelyje. Kalbant apie žirgų paminklus, tai yra ketvirtasis.

*             Su kokiomis medžiagomis dirbti teikiate pirmnybę?

Medžiagos pasirinkimas priklauso nuo mūsų nustatytų užduočių. Kiekviena medžiaga turi savo ypatybes. Pavyzdžiui, bronza, turinti puikias liejimo savybes, yra labai plastinė ir turi daugiau universalių konstruktyvių galimybių. Mes turime daug paminklų, iškaltų granite. Egzistuoja vaizdai, kurių tiesiog neįmanoma įsivaizduoti kitoje medžiagoje: granitui reikalingos monumentalios, labiau apibendrinančios formos. Tobulas ir gražus marmuras tinka tik interjerui, nes mūsų klimato sąlygomis jis greitai yra.

Sunku pasakyti, kokia medžiaga man labiau patinka: manau, kad profesionalus skulptorius turėtų būti universalus ir įvaldęs skirtingas medžiagas. Atmetame tik betoną ir šiuolaikinius plastikus, kadangi (turime darbo patirties su jais) jie yra trumpalaikiai ir reikalauja nuolatinio restauravimo.

   *           Kaip Jums pavyko laimėti konkursą dėl svarbiausio ir reikšmingiasio paminklo Lietuvoje?

Jau pasibaigus konkursui, išanalizavęs padėtį, padariau išvadą, kad  Lietuvoje mažai paminklų atliktų klasikiniu būdu, o žmonės pavargę nuo paslaptingos sudėtingos modernios formos su gilia filosofine prasme. Tuo labiau, kad Kario įvaizdis primena ankstyvojo renesanso laikus, ir  paprasčiausiai neįmanoma įsivaizduoti jo kokioje nors kitoje formalioje kompozicijoje — tai patvirtina praktika.  Mes stengėmės prisotinti kompoziciją energija, dinamika ir tuo pačiu išlaikėme pagrindines Kario heraldines savybes. Ir dėl to mūsų Karį palaikė ir pasirinko Lietuvos žmonės.

   *            Kaip Jūs kuriate istorinius paminklus?

Prieš pradedant darbą, mes visada išsamiai nagrinėjame būsimos kompozicijos temą, parenkame literatūrą, konsultuojamės su istorikais ir, kaip aktoriai, pasineriame į įvaizdį. Būtina mokėti matyti užsakovo akimis, tačiau tai ypač sunku, kai užsakovas yra visa tauta. Štai pavyzdys, kaip mes Klaipėdai sukūrėme Vydūno įvaizdį: išsamiai ištyrus mąstytojo filosofinius darbus, mums buvo svarbu suprasti, koks jis buvo žmogus, koks jo gyvenimo būdas ir kokiu jį matė jo amžininkai. Po to, man kilo idėja sukurti Vydūną, tarsi sklandantį virš žemės, ypatingoje dvasinėje nuotaikoje, apie kurią Jis kalbėjo savo raštuose. Norint pasiekti tokią šviesią dvasingą nuotaiką, žmogus turi  praeiti tam tikrą pasiruošimą ir, su išgrynintomis mintimis pasinerti į transcendencijos būseną — šiuo atveju avalynės trūkumas yra šio proceso simbolis.

    *        Ką Jums reiškia Karys: ar tai dar vienas eilinis projektas, ar kažkas daugiau?

Tai ypatingas paminklas: Kario įvaizdis atspindi visą nenugalimą Lietuvos tautą. Mes jaučiame didelę atsakomybę ne tik kaip skulptoriai, bet ir kaip Ukrainos atstovai, ir tai dvigubai įpareigoja mus atlikti darbą aukščiausiu lygiu.

                   

             

        

     *       Olesiau, kiek trumpi yra paminklo atlikimo terminai, ar per labai trumpą laiką galima sukurti tokį paminklą?

Keturi su puse mėnesio, žinoma, yra gana trumpas laikotarpis. Mes labai rizikavome, daugelis net netikėjo mumis, kad spėsime per tokį laikotarpį, bet jau galima pasakyti, kad viskas praeityje – paminklas yra išlietas, lieka tik baigti surinkimą ir sumontuoti Kaune.

Yra tam tikrų veiksnių, kurie daro įtaką mūsų darbo greičiui: visų pirma, komanda, su kuria mes jau ilgą laiką dirbame. Tai aukšto lygio meistrai, kurie įvaldę bronzos formų liejimo ir apdirbimo amatą, – šiandien jie netgi padeda mums lipdyti. Aš su malonumu įvardinsiu vaikinų vardus: Yakovenchuk Vasyl, Dumenko Volodymyr, Ustinchenko Volodymyr, Yefremov Alexander, Rumynsky Sergiy, Trapenok Maxim, Piskunov Vitalii.

Įmonė „Sajamat“ mums suteikė visokeriopą pagalbą. Noriu pasakyti keletą žodžių apie ją. Mes bendradarbiaujame kartu jau daugiau nei dvidešimt metų, per šį laiką įmonė pasiekė aukštą lygį vadovaujant Ihoriui Davydovui, dėl jo nuolatinio siekio tobulėti. Jis visokeriopai padeda skulptoriams per visus užsakymo atlikimo etapus. Dabar jo įmonė yra pažangiausia meninio liejimo požiūriu ne tik Ukrainoje, bet ir Europoje.

Kai nustatyti tokie trumpi atlikimo terminai, gana reikšmingą vaidmenį turi kiekvieno etapo finansavimas. Esame dėkingi Viliaus Kavaliausko vadovaujamam Lietuvos Vyčio paramos fondui, kuris renka lėšas ir skatina projektą Lietuvoje. Bet ypatingai norėčiau paminėti Ukrainos „Kunigaikščių Ostrogiškių karūnos“ fondą, kurį atstovauja Robertas Gabulas, ir padėkoti už jo aktyvią pagalbą kuriant monumentą. Mes tikrai pasitikime Robertu – jis visada pasirengęs paremti savo petį ir labiausiai palaiko mus.

    *            Jūs pirmą kartą kuriate tokio masto paminklą?

Taip, tai yra vienas iš didžiausių mūsų žirgų monumentų, bet pagal kompozicijos aukštį yra paminklų, esančių daugiau nei dešimties metrų.

     *             Aš girdėjau, kad šis paminklas turėtų būti ne tik meno kūrinys, bet ir sudėtinga inžinerinė konstrukcija.

Tai tiesa. Žirgų monumentų, stovinčių ant dviejų atramos taškų, yra labai nedaug pasaulyje — mūsiškis bus trečias. Prie Kario konstruktyvaus karkaso dirbo Lietuvos ir Ukrainos specialistai. Viduje jis atrodo kaip iš nerūdijančio plieno pagamintas transformatorius. Skaičiavimai atlikti su didele atsarga, atsižvelgiant į tai, jei po šimto, dviejų šimtų ar penkių šimto metų klimato sąlygos žemėje pablogėtų.

   *             Paminklas gausiai pripildytas detalių. Ar kuriant skulptūrą Jūs bendradarbiavote su istorikais?

Kaip jau minėta anksčiau, tai yra mūsų principinis požiūris į darbą. Mes visada atidžiai tiriame istorinę medžiagą – tai atlikti padeda mums Lietuvos ir Ukrainos specialistai. Mums buvo pateikta daug nuotraukų, to laiko riterių šarvų piešinių; taip pat mes rėmėmės konkrečiais Kauno pilyje per pastaruosius archeologinius kasinėjimus rastais artefaktais— mes juos panaudojome mūsų kompozicijoje (pvz., Kario kardas ir makštis). Visų pirma kiekviename darbo etape Kario baigiamos detalės buvo derinamos su specialistais.

                    

  *        Ar „Laisvės Kario“ įvaizdyje nebus įžvelgiamas ukarinietiškasis charakteris?

Mes vienodai derinome, tiek atskiras kompozicijos detales, tiek Kario įvaizdį visumoje. Dirbdami prie riterio veido, peržvelgėme daugybę šiuolaikinių lietuvių vaikinų fotografijų ir sukūrėme apibendrinantį įvaizdį, įkūnijantį gerumo ir teisingumo, dvasingumo ir nenugalimumo idėją.

        

    *             Kas sieja Jus su Lietuva ir jos istorija?

Kadangi mes jau keletą metų dirbame prie Konstantino Ostrogiškio paminklo, tad gana giliai pasinėrėme į mūsų bendros istorijos studijas. Ukrainiečiai ir lietuviai yra labai artimos mentalitetais tautos, todėl visiškai nejaučiame jokio skirtumo, dirbdami su Ukrainos ar Lietuvos užsakovais. Tikriausiai bendra istorinė praeitis atliko svarbų vaidmenį mūsų darbe.

***

Bet kurio šiuolaikinio miesto architektūrinė ir meninė išvaizda yra jo gyventojų pilietinių siekių ir kūrybingų sugebėjimų veidrodinis atspindys. Senovinis Kaunas, pritraukiantis originaliais paminklais ir vaizdingais kraštovaizdžiais, sustiprina savo ryškų identiškumą per praeities, dabarties ir ateities istorinius ir kultūrinius ryšius.

Monumentas „Laisvės Karys“, kurį Ukrainos ir Lietuvos kūrybinė komanda sukūrė padedama vietos valdžios institucijų, taps neatskiriama miesto įvaizdžio dalimi, Kauno vizitine kortele, taip pat liudijimu apie piliečių entuziastingą požiūrį į savo istoriją ir kultūros paveldą.

Dėl monumento autorių aukšto plastinio meistriškumo, dėl jų siekio sukurti darbą, kuris turi reikšmingas visuomenines funkcijas, dėl šventinės nuotaikos, kuria persmelkta statula, galime užtikrintai pasakyti, kad „Laisvės Karys“ užims vertingą vietą Kauno meniniame kraštovaizdyje ir derės ne tik su miesto, bet visos šalies ritmu.

 

 

 

В рамках празднования 100 – летия Независимости Литвы 5 июля 2018 года в городе Каунасе состоится торжественное открытие конного монумента «Витязь Свободы».

Атмосфера общественной жизни Каунаса сейчас наполнена ожиданием и гордым осознанием того, что скоро в городе появится памятник, сочетающий в себе историческую память с сегодняшним восприятием литовцев –  он станет значимым духовным объектом, символом свободы и суверенитета Литвы.

Бронзовый шестиметровый монумент «Витязь свободы», исполненный величия и высокого эмоционального пафоса, создавался в Украине («Творческая мастерская Сидорука и Крылова», бронзолитейное производство «Саямат») при участии фонда «Корона князей Острожских» и фонда «Витис». Установленный в живописной части города – на территории Каунасского замка, он гармонично вольется в историческое пространство средневековой крепости, не нарушив живой связи с окружающей средой.

Сложное композиционно-пластическое решение скульптуры, обращенной к традициям мировой пластики, глубокое образное содержание при сравнительно сжатых сроках исполнения поставят памятник в ряд оригинальных и высокохудожественных произведений современности.

Об особенностях работы над «Витязем свободы», об истории создания монумента и личном отношении к процессу творчества рассказывают участники проекта.

                                                                         ***

Вилюс Каваляускас   – председатель фонда «Витис» (Литва).

*         Каунас готовится к торжествам, приуроченным к  юбилейной дате, и скоро там появится  монумент «Витязь Свободы», открытие которого запланировано на 5 июля. Какую роль он будет играть в патриотическом воспитании литовской молодежи?

Мое мнение, –  это будет главный памятник столетия. Однозначно! И его поставят в Каунасе как результат того, что сам город на невероятно высоком патриотическом подъеме.             Безусловно, такой духовный проект будет иметь огромную важность в патриотическом воспитании литовской молодежи. Памятник, ориентированный на будущее, станет символом свободной Литвы на разных этапах ее истории. Он переживет наше поколение и его будут почитать в будущем. Я в этом уверен. Кстати, первым официальным гостем, кто посетит монумент в рамках визита по странам Балтии, станет папа римский Франциск. Уже известно, что его визит начнется с Литвы, и дата назначена на сентябрь 2018 года.

  *        Расскажите, как случилось, что Витязь будет установлен не в Вильнюсе, как планировалось ранее, а в Каунасе?

К конкурсу для площади Лукишкес в Вильнюсе  выдвигались большие требования. В жюри было 7 лауреатов национальных премий – историки, архитекторы, художники, которые из всех решений выбрали наиболее глубокий, с точки зрения художественной идеи, проект  «Витязь свободы». По данным опросов,  был одобрен именно этот проект для установки в Вильнюсе. Памятник (вооруженный всадник) мог достойно украсить главную площадь столицы, но неожиданно  Министерство культуры остановило свой выбор на другом варианте, напоминающем о партизанской борьбе.

Когда Вильнюс отказался от Витязя, нас поддержал экс-президент Литовской Республики Валдас Адамкус –  очень популярная личность, оставившая большой след в политике. Сейчас он активный участник общественного движения, несмотря на преклонный возраст (ему 91 год). Господин Адамкус  предложил перенести  проект Витязя из Вильнюса в Каунас (Каунас, кстати, его родной город).  Мэр Каунаса В. Матийошайтис  нас поддержал и пообещал создать все условия для успешной реализации проекта. Было принято решение  сотрудничать с Украиной – там есть производственная база, профессиональные скульпторы.  Нас познакомили с Робертасом Габуласом,  главой  фонда «Корона князей Острожских» – он успешно занимается продвижением  важных  культурных проектов, а также с коллективом скульпторов – Олесем Сидоруком и Борисом Крыловым.

Я не знаю, как сложилось бы в Вильнюсе, но в Каунасе люди откликнулись, осознали всю важность этого исторического проекта. Вот что важно!

*     Насколько активна общественная инициатива в сборе средств для памятника?

 Жители Каунаса единодушно одобрили предложение о создании монумента – все хотели внести свой вклад. Уже более 1000 людей сделали благотворительные взносы, помогают отдельные фирмы, организации, а кто-то предлагает помощь в работе. Поддержка идет не только от коренных литовцев, но и от других граждан, проживающих на территории страны (около 300 поляков стали спонсорами этого проекта).

Люди ответственно подошли и к обсуждению места, где будет установлен Витязь: выбрана территория напротив Каунасского исторического замка. Это, прежде всего, намерение горожан и с ним согласилась мэрия. А каунасские архитекторы нашли очень хорошее решение: 6 метровый памятник, при ограничениях по высоте, будет гармонично смотреться на фоне замка на низком  фундаменте из гранита и не нарушит гармонию окружающего пространства.

Радует, что такое важное дело создается без принуждения, с полного согласия граждан, при их поддержке. Ну и конечно Каунасское самоуправление – наш надежный партнер; мэр В. Матийошайтис много помогает по юридическим и финансовым вопросам – он лично гарантировал, что у нас «не будет никаких долгов».

*    Какова роль украинских скульпторов в создании Витязя?

В основе скульптурной композиции лежит наша геральдическая фигура (Витис – вооруженный всадник), но  мы создаем, прежде всего, художественное произведение, которое должно передать идею борьбы за независимость Литвы.  Украинским скульпторам это удалось.  Я видел окончательный вариант памятника в производственной мастерской скульпторов. Очень впечатляет!

Украина, кстати, не первый раз оказывает Литве творческую помощь в создании  патриотических памятников, каких в Литве мало, особенно конных. Более 20 лет назад, в 1996 году, она уже участвовала в создании памятника основателю Вильнюса – Великому князю Литовскому Гедеминасу. На открытии памятника тогда присутствовал Президент Украины Леонид Кучма (он подарил камень для основания монумента).

Но наш Витязь куда больше! Это очень красивый монумент. Я так и сказал Олесю и Борису, что они оставили свой яркий след в истории Литвы.

*        Довольны ли Вы сотрудничеством с Украиной, в частности, с фондом Робертаса Габуласа?

Отлично. Нам повезло: мы нашли баланс в сотрудничестве – и качество работы высокое, и производственная база хорошая, и в сроки укладываемся. Витязь станет первым нашим совместным проектом.  Возможно, потом  даже поможем воссозданию  лаврского надгробия Острожского, который  имеет большое значение для наших стран.

                                                                                       ***

 

Робертас Габулас – меценат, бизнесмен, глава  Благотворительного фонда «Корона князей Острожских» (Украина).

 *              2018 год  – особый для Литвы: страна будет отмечать 100 – летие восстановления своей независимости. Как Вы думаете, Витязь Свободы действительно будет главным памятником Литвы?

Это будет  сильное с точки зрения пластического мышления произведение, которое внесет свежую струю в современную литовскую скульптуру,  и значительное по своей идейной направленности. Безусловно, Витязь сможет стать главным памятником Литвы, таким символическим синтезом борьбы за независимость и территориальную целостность страны; окажет ощутимое воздействие на литовских граждан.

*              Какая роль фонда в создании памятника?

Наш фонд «Корона князей Острожских» изначально создавался для продвижения важного культурно-исторического проекта, связанного с восстановлением надгробного памятника Константину Острожскому в Успенском соборе Киево-Печерской лавры. В процессе работы над этим проектом Олесь и Борис предложили принять участие и в других проектах – для Литвы, одним из которых стал памятник философу Видунасу в Клайпеде.

Я с удовольствием согласился. Получилось, что фонд автоматически примкнул к литовским проектам и уже несет двойную функцию. На сегодняшний день  фонд является гарантом создания памятника для Каунаса, своеобразным звеном между исполнителями и заказчиком.

 *             Вы удовлетворены сотрудничеством с исполнителями и партнерами?

Поскольку я взялся за эту непростую миссию, то должен довести её до конца, и если случаются в процессе работы сбои, необходимо компенсировать их. Я, как бизнесмен, прекрасно понимаю, что при таких объемах и коротких сроках исполнения обязательно может случиться любой форс-мажор, и это нормально. Мы отработали схему сотрудничества с фондом «Витис» и теперь успешно продвигаемся вперёд. Надеюсь, что наше взаимодействие с литовским фондом этим проектом не закончится.

Я очень доволен совместной работой с главными партнёрами фонда – талантливыми скульпторами Олесем Сидоруком и Борисом Крыловым.

Во время посещения их мастерской всегда с наслаждением наблюдаю за творческим процессом. Ребята пунктуальны, ответственны, поэтому я уверен: как бы они ни были заняты – не подведут. Недавно мы реализовали проект мемориальной доски князю Константину Острожскому для польского Люблина – работа над Витязем тогда была в самом разгаре. У скульпторов совсем не оставалось времени, но к другим мастерам я обращаться не рискнул. Ребята выполнили свою работу на самом высоком уровне, за что я им очень благодарен.

Скажу, что за короткое время нашего знакомства мы стали друзьями, и если бы этими проектами занимались другие скульптора, вряд ли бы я согласился участвовать в них. Я очень признателен Арунасу – добрый и глубокий человек, профессиональный скульптор; его консультации помогают Олесю и Борису прочувствовать литовский характер. Очень важно, что все члены команды находятся на своём месте и выполняют каждый свою миссию.

Хочу отдельно отметить бронзолитейное производство фирмы «Саямат»: я просто искренне поражен, что в Украине есть такое предприятие с высоким уровнем работы и безупречной репутацией. Когда случаются визиты литовских делегаций, в качестве экскурсии я всегда предлагаю посетить «Саямат», а после посещения все гости остаются очень довольны увиденным.

Ну и, конечно, я очень рад нашему сотрудничеству с Посольством Литвы в Украине. Чрезвычайный и Полномочный Посол Марюс Януконис оказывает фонду существенную помощь в продвижении лаврского памятника Острожскому, много делает для укрепления украинско-литовских отношений в различных сферах.

В сентябре прошлого года мы подписали Меморандум о сотрудничестве. А 15 февраля 2018 на территории Посольства Литвы в Украине состоялось открытие памятника «Витязь». Вооруженный всадник на украинской земле  – как символический синтез совместной борьбы наших стран за свою независимость. Основой памятника стали гранитные „столбы Гедеминаса» – знак литовских князей. Это уменьшенный вариант монумента «Витязь Свободы», о котором мы говорим. Его также создали Олесь и Борис. Мариус Януконис помогает также в решении дипломатических вопросов, связанных с транспортировкой каунасского памятника в Литву и оформлением всех необходимых документов.

 *               Планирует ли фонд в дальнейшем принимать участие в подобных проектах?

Как руководитель фонда, я получаю искреннее удовлетворение от реализации подобных проектов и понимаю, насколько они важны для Украины и Литвы. Мы должны знать, помнить и уважать нашу совместную историю, так как без этого, без популяризации  исторических фактов, невозможно будущее. Мы это все создаем для будущих поколений.

                                                                                      ***

 Игорь Давыдов – директор бронзолитейной фирмы «Саямат» (г.Вишневое).       

*           Как давно существует предприятие и какой основной вид Вашей деятельности?

Наше предприятие «Саямат»  существует с 1992 года. Я возглавляю его с 1996, а основной вид деятельности – художественное литье по выплавленным моделям.

*            Вы раньше изготавливали памятники для европейских стран?

Да, раньше доводилось. Это были проекты для частных  коллекций, и было  еще несколько презентаций Украины в Австрии, Германии, Китае, США, Польше (в Гданьске несколько). И вот один из последних проектов – Витязь.

   *            Витязь первый монумент для Литвы?

До этого уже приходилось работать для Литвы. Первым был памятник прелату Казимиру Шаулису для города Швекша (открытие состоялось в сентябре 2017). Ну и сейчас есть проекты, кроме Витязя, которые предстоит выполнить. Например, памятник литовскому философу Видунасу для Клайпеды.

  *         Вы считаете монумент Витязь одним из самых масштабных памятников за весь период своей деятельности?

Равноценные были. Этот входит в четверку самых крупных памятников.

  *          Благодаря чему вы достигаете такого высокого качества литья?

Литье металла – одно из самых древних в мире ремесел. Это очень трудоемкая работа, требующая, прежде всего, высокой квалификации, внимания и аккуратности на каждом этапе. Повышение качества литья, применение инновационных технологий – это важная задача для литейщиков.

 *            Слышала, что Вы создали мастерскую специально для изготовления Витязя? Так ли это?

Действительно, Витязь нас подтолкнул к созданию мастерской. Когда у скульпторов не хватает объемов мастерских, нужно дополнительно выделять помещения, в которых бы замкнулся весь производственный цикл. Ребята сначала создают небольшой эскиз будущей скульптуры,  потом глиняную модель в натуральную величину; дальше  идет формовка, потом наше литье, сборка и выезжает готовый продукт.  Мы осуществляем контрольную сборку – это полная 100 % сборка. Потом делим скульптуру на 3 части, чтобы они максимально вписывались в габариты дорожных служб, грузим на платформу и везем. Наши площади позволяют все это сделать.

Мы взялись совместно с Сидоруком и Крыловым сделать  все «под ключ». Наша команда выезжает в Каунас – это примерно 10 человек (Борис и Олесь, ребята с литейного производства, специалист по камню и технолог). Уже на месте мы полностью замыкаем цикл. По окончании сборки остаются только моменты пескоструя, тонировки (наложения патины) и все – сдача заказчику.

Если открытие состоится 5 июля, то памятник должен выехать из Украины за несколько дней, предварительно, 26 июня. Я давно мечтал о таком производственном цикле.

*        Насколько Вам комфортно сотрудничать с Сидоруком и Крыловым. Как давно Вы работаете вместе?

Это одни из моих любимых скульпторов. Честно говорю. Я с ними давно сотрудничаю и можно сказать, мы не просто сотрудничаем – мы дружим. Многие знают их как очень порядочных ребят, на сегодняшний день таких редко встретишь.

Одни из самых  крупных работ, которые мы делали вместе, – памятник великому князю Святославу в МАУП (2003 г); потом был Вышгород  – 10 метровый памятник  святым страстотерпцам Борису и Глебу (2011 г.). В прошлом году изготовили памятник Тарасу Шевченко для  Ирпеня, а сейчас работаем с Прибалтикой.

   *           Ваше литейное производство считается одним из лучших в Европе. Пользуется ли оно популярностью среди европейских скульпторов?

Да, пользуется. Среди европейских заказчиков много немцев, поляков; часть эмигрантов в Америке также являются нашими клиентами.

Мы конкурентоспособны в плане качества предоставляемых работ и у нас, что немаловажно, очень привлекательные цены. Не хвалясь, скажу, что в Литве нет таких производственных возможностей. Кроме того, у нас правильная организация работы, и еще раз подчеркну, – мы замыкаем полный цикл создания бронзовой скульптуры.

 *            Какие эмоции испытываете каждый раз, когда результат Вашего труда  украшает очередной европейский город?

Мы  делаем доброе дело и это самое главное. Витязь – одна из прекраснейших работ, созданных на нашем производстве. Конечно, меня  охватывает гордость за предприятие, которое я возглавляю.

 

                                                                                  ***

                        

               Арунас  Сакалаускас – литовский скульптор, заведующий кафедрой визуального дизайна  Клайпедского отделения Вильнюсской  академии  искусств, профессор, лауреат Национальной премии Литвы.

 

     *             Арунас, речь пойдет о монументе «Витязь Свободы» – уникальном украинско-литовском проекте, над которым успешно работает команда скульпторов, мастера бронзолитейного производства, архитекторы.  Огромную помощь оказывают Робертас Габулас – глава фонда «Корона князей Острожских», литовский фонд «Витис», а также мэр Каунаса.

            Памятник уже  получил широкую огласку в литовском обществе. По своему значению он будет не менее важным, чем мраморное надгробие Константина Острожского в Киеве, над воссозданием которого Вы также работаете с украинскими мастерами.

      Давно Вы мечтали создать для Литвы монумент такого уровня?

Скажу честно, все скульпторы мечтают о подобной работе, но такая возможность выпадает раз в жизни. Это как счастливый билет в лотерею выиграть. Каждый представитель нашей гильдии может сказать  то же самое. Многое, конечно, зависит от времени, от сложившейся ситуации, материальных возможностей, скульптурного мастерства. Все происходит в свое время.

   *     Является ли этот монумент главной целью Вашего творческого пути?

Если бы я сказал «нет» – вы бы не поверили. Безусловно, да! Это особенный монумент. Помимо того, что он сложный с точки зрения скульптурных задач, его, без преувеличения, можно внести в книгу рекордов Гиннеса как самый большой бронзовый монумент в Литве, изготовленный в предельно  короткие сроки. Но подчеркну, что без команды такой памятник одному создать невозможно.

*           А какие сроки создания монумента?

Вообще, подобные скульптурные проекты, как правило, создаются несколько лет (как минимум 2 года) – и это нормально. Ведь помимо самой скульптуры  необходимо правильно рассчитать место для ее установки, учесть окружающее пространство,  – это уже часть работы архитекторов, которые входят в авторский состав группы. А тут всего за пять месяцев! Это настоящая  «спринтерская» работа.

*           Известно, что мэр Каунаса – господин Висвальдас Матийошайтис – лично поддержал Ваш проект. В начале мая состоялся его визит в Киев.

У литовцев есть  такая черта, пока не увидят своими глазами – не поверят. И действительно, во время своего визита господин мер первым делом посетил производственную базу в городе Вишневом.

             

Мы все общались, обсуждали рабочие моменты, связанные с транспортировкой и монтажом скульптуры. Господин Матийошайтис  с интересом наблюдал за процессами формовки и получения отливок в бронзе.

Мои коллеги Олесь Сидорук и Борис Крылов показали гостям свой новый памятник Тарасу Шевченко в Ирпене.

А в Киево-Печерской лавре мэр оценил нашу совместную работу –  макет  будущего надгробного мемориала Константину Острожскому для Успенского собора.

Он остался очень доволен скульптурным мастерством и явно был поражен бронзолитейными процессами, которых в Литве нет! С этого времени глава Каунаса спокоен за проект, можно сказать, он держится «в седле».

  *         Расскажите историю создания монумента (как победили в конкурсе)?

Наверное,  необходимо сразу вспомнить о площади Лукишкес, для которой изначально планировался наш проект. После восстановления независимости Литвы –  в 90 – х годах – было принято решение кардинально ее преобразовать. В связи с этим почти каждые два-три года проводились  проектные конкурсы (всего их было восемь),  поднимались дискуссии о том, как нужно реконструировать  площадь с учетом градостроительного значения и окружающей среды, но так ничего и  не происходило… до 2016 года.

И вот к 100-летию независимости государства была представлена совершенно новая концепция исторической площади. Помимо изменений в общем архитектурном облике, здесь должен был появиться главный мемориальный акцент, который увековечил бы всех тех, кто погиб, защищая свободу Литвы. Мы решили, что лучшим  воплощением такой высокой идеи станет именно всадник (Витис).

В поддержку проекта был учрежден фонд «Витис»; объявили конкурс на лучший вариант памятника (в нем приняли участие 13 скульпторов).  Когда я был в Киеве (в это время мы уже работали с украинскими ребятами над проектом  воссоздания памятника Константину Острожскому для Успенского собора), то предложил Олесю и Борису («Творческая мастерская Сидорука и Крылова») участвовать в конкурсе. И они согласились, поддержали.

            

Наш проект занял 1 место. Мы все были очень рады, и Сейм поддержал, и депутаты. Но в какой-то момент что-то пошло не так… У нашего проекта появились противники, те, кто просто отвергает фигуративное искусство, считая, что в 21 веке оно не актуально. В Литве, следует заметить, молодежь отдает предпочтение  современным тенденциям в искусстве. Молодых скульпторов в Литве, в свою очередь,  поддерживает Министерство культуры, а также Центр современного искусства (один из крупнейших художественных центров Прибалтики), – они имеют большое влияние в стране. Весь прошлый год я отстаивал наш проект в Министерстве культуры, в Сейме Литвы. Но потом конкурс объявили нелегальным (нашли какие-то юридические казусы)  и заменили своеобразным «тендером», в котором участвовали 32 творческие мастерские. По итогам проведенного интернет -голосования наша творческая группа набрала, как и в первый раз, большее количество голосов, но  судьба конкурса уже была предрешена… Нам досталось второе место – с первого на второе! Трудно сказать, насколько «прозрачным» был этот конкурс…

Председатель фонда «Витис» Вилюс  Каваляускас  говорит: «Нужно что-то делать, нужно предлагать в Каунас или другой большой город!»  А на следующий день уже звонит мер Каунаса и приглашает перенести проект к себе (до войны, кстати, в 1919-1940 годах  Каунас был «временной» столицей Литовской Республики).  Ну, если Вильнюсу наш проект не нужен, почему же его не установить в Каунасе? Только вот встал вопрос, как успеть за 7 месяцев? Ведь в Литве подобную скульптуру невозможно сделать за такие короткие сроки – нет ни мастеров, ни литейного производства. И тогда мы нашли  отличный вариант: сотрудничество с фондом «Корона князей Острожских». Пригласили  в Каунас Робертаса Габуласа – главу фонда, скульпторов  – Олеся и Бориса – и  после долгого обсуждения всех вопросов подписали договор, предусматривающий изготовление памятника в Украине и его последующую транспортировку в Литву. Окончательно все страхи развеялись только после того, как и мэр, и Вилюс посетили Киев, ознакомились с производственной базой и убедились в высоком профессионализме Олеся и Бориса. Вот такая уже почти история.

     *      С чего началось Ваше сотрудничество с украинскими скульпторами?

Изначально было как. Меня по рекомендации нашел Виргиниюс Строля, главный редактор издательства «Балтия-Друк»  (у него тогда возникла идея воссоздать  мраморное надгробие Константина Острожского в Лавре). Олесь и Борис мне сразу понравились: это были профессионалы. После того, как я увидел их памятники в Украине, сказал в Литве однозначно, с ними можно сотрудничать! Вот так и возникла наша команда.

   *        Какие памятники Вы уже создали вместе?

Сейчас мы работаем и над другими совместными проектами. Это памятники для Литвы, которые изготавливаются в Украине. Памятник прелату Казимиру Шаулису, борцу за независимость Литвы, уже установлен осенью прошлого года в городе Швекшна.

И сейчас идет работа над монументом философу Видунасу  для Клайпеды.

Он уже слеплен из глины, сняты гипсовые формы, осталось только отлить в бронзе. Замечу, что оба эти памятника имеют важное государственное значение для Литвы.

 *       Это Ваш первый конный монумент?

У меня была небольшая конная работа, но в камне. Есть мемориальная скульптура, посвященная выдающимся деятелям литовской истории и культуры, выполненные в граните и бронзе. Один из многотонных монументов – памятник «Арка» в Клайпеде, посвященный единой Литве. В камне выполнено много работ в 7 и 9 метров. Но такой грандиозный конный памятник в бронзе у меня первый.

 

***

                

           Олесь Сидорук и Борис Крылов – скульпторы (Украина). «Творческая мастерская Сидорука и Крылова» существует более двадцати лет. Вместе Олесь и Борис создали большое количество монументальных работ в Украине и Европе.

              *           Борис, Вы с Олесем известные скульпторы в Украине, как Вам удалось добиться успеха в Литве?

У нас нет цели: добиться успеха в Украине или любой другой стране, мы просто привыкли работать с полной отдачей. Наверное, успех – это и есть вознаграждение за наш труд.

   *           Как построено ваше сотрудничество с Арунасом?

Наше сотрудничество началось с литовско-украинского проекта по восстановлению надгробного памятника Константину Острожскому для Успенского собора Киево-Печерской лавры. После того как мы разработали эскиз памятника, был приглашен Арунас, как представитель литовской стороны, и мы вместе уже взялись за создание метровой модели. С этого момента он стал членом нашего творческого коллектива. Мы очень благодарны ему за то, что он помог прочувствовать и понять литовский менталитет,  характер – так что мы сами уже ощущаем себя наполовину литовцами. В процессе создания Витязя, Арунас, находясь в Литве, оказывает большую помощь, ведь необходимо постоянно общаться с историками, работать над постаментом, решать другие организационные вопросы.

 *         Сколько Вы создали монументальных работ вместе с Олесем, можете сказать?

Точно сказать не могу, но, думаю, более тридцати в Украине и несколько в европейских странах, включая Литву. А вместе с Арунасом в прошлом году мы создали памятник Казимиру Шаулису, который установлен в литовском городе Швекшна. Что касается конных монументов – то это четвёртый.

*             В каких материалах предпочитаете работать?

Выбор материала зависит от задач, поставленных перед нами. У каждого материала есть свои характерные особенности. Бронза, например, имеющая отличные литейные свойства, очень пластична и имеет более универсальные конструктивные возможности. У нас много памятников, изваянных в граните. Есть образы, которые в другом материале представить просто невозможно: гранит требует монументальных, более обобщённых форм. Благородный и красивый мрамор подходит исключительно для интерьеров, так как в наших  климатических условиях он быстро разрушается.

Сложно сказать, какой материал больше нравится: я думаю, что профессиональный скульптор должен быть универсальным и владеть разными материалами. Исключаем только бетон и современные пластики, так как (имеем опыт работы с ними) они недолговечны и нуждаются в постоянной реставрации.

   *           Как Вам удалось выиграть конкурс на самый важный и значимый памятник в Литве?

                  

Уже по окончании конкурса, проанализировав ситуацию, я сделал вывод, что в Литве мало памятников в классической манере исполнения, а народ устал от загадочно-замысловатых современных форм с глубоким философским смыслом. Тем более что образ Витязя восходит к временам раннего ренессанса, и представить его в любой-другой формальной композиции  просто невозможно – в этом убеждает практика. Мы старались максимально насытить композицию энергией, динамикой и, вместе с тем, сохранить основные геральдические особенности Витязя. И как результат – нашего Витязя поддержал и выбрал народ Литвы.

   *            Какой Ваш подход в создании исторических монументов?

Перед началом работы мы всегда детально изучаем тему будущей композиции, подбираем литературу, консультируемся с историками и, как актёры, погружаемся в образ. Необходимо уметь видеть глазами заказчика, но особенно трудно, когда заказчиком является целый народ. Вот пример того, как мы создавали образ Видунаса для Клайпеды: после детального изучения философских трудов мыслителя, нам важно было разобраться, каким человеком он был, каков его жизненный уклад и каким видели его современники. После этого у меня возникла идея создать Видунаса, как бы парящим над землёй, в особом духовном настроении, о котором он говорил в своих трудах и в котором сам пребывал. Для  достижения такого светлого расположения духа человек должен пройти определенную подготовку и с чистыми помыслами погрузиться в состояние трансцендирования – в данном случае, отсутствие обуви является символом этого процесса.

    *        Что для Вас означает Витязь: это очередной проект либо что-нибудь большее?

Это особенный памятник: образ Витязя олицетворяет весь непобедимый литовский народ. Мы чувствуем высокую ответственность не только как скульпторы, но и как представители Украины, а это вдвойне обязывает выполнять работу на самом высоком уровне.

               

               *       Олесь, насколько сжатыми есть сроки исполнения памятника и можно ли  за предельно короткое время создать такой памятник?

Четыре с половиной месяца – это, конечно, короткий период. Мы очень рисковали, многие нам даже не верили, что вложимся в такие сроки, но, уже можно сказать, все позади – памятник отлит, осталось только закончить сборку и смонтировать в Каунасе.

Есть определенные факторы, влияющие на скорость нашей работы: прежде всего, – команда, с которой мы работаем уже длительное время. Это высококлассные мастера, владеющие ремеслом формовки и обработки бронзы, – на сегодняшний день они даже помогают нам лепить. Я с удовольствием назову имена ребят: Yakovenchuk Vasyl, Dumenko Volodymyr, Ustinchenko Volodymyr, Yefremov Alexander, Rumynsky Sergiy, Trapenok Maxim, Piskunov Vitalii.

       

Всемерное содействие оказала нам фирма «Саямат». Хочу сказать о ней несколько слов. Мы сотрудничаем вместе уже более двадцати лет, и за это время фирма достигла высокого уровня благодаря четкому руководству Игоря Давыдова, его постоянному желанию развиваться. Он всячески оказывает помощь скульпторам на всех этапах выполнения заказа.  Сейчас его предприятие является самым передовым по художественному литью не только в Украине, но и в Европе.

При таких сроках немаловажную роль также играет финансирование каждого этапа. Мы благодарны литовскому фонду «Витязь» во главе с Vilius Kavaliauskas, который занимается сбором средств и продвижением проекта в Литве.  Но особенно хочу отметить украинский фонд «Корона князей Острожских» в лице его руководителя Робертаса Габуласа за активное содействие в создании  монумента. Мы очень доверяем Робертасу – он всегда готов подставить своё плечо и максимально поддерживает нас.

    *             Вы впервые создаете монумент такого масштаба?

Да,  это один из самых больших наших конных монументов, а по композиции есть памятники и выше десяти метров.

     *             Я слышала, что этот памятник должен быть не только произведением искусства, но и сложной инженерной конструкцией.

Это, правда. Конных монументов, стоящих на двух точках опоры, очень мало в мире – наш будет третий. Над конструктивным каркасом для Витязя трудились литовские и украинские специалисты. Внутри он выглядит как трансформер из нержавеющей стали. Расчёты произведены с большим запасом на тот случай, если через сто, двести или пятьсот лет будут ухудшены климатические условия на земле.

   *             Памятник очень насыщен деталями. Вы сотрудничали с историками в процессе создания скульптуры?

Как уже говорилось ранее, это наш принципиальный подход к работе. Мы всегда очень скрупулезно изучаем материалы – в этом нам помогают литовские и украинские специалисты. Нам предоставили много фотографий, рисунков рыцарских доспехов того времени; также мы отталкивались от конкретных артефактов, найденных на территории Каунасского замка во время недавно проведенных там археологических раскопок, – мы их использовали в нашей композиции (например, меч и ножны Витязя). На каждом этапе работы готовые детали Витязя, прежде всего, согласовывались со специалистами.

              

  *         Не будет ли в образе «Витязя свободы» просматриваться образ украинского характера?

Как и отдельные детали композиции, мы согласовывали образ Витязя в целом. Работая над лицом рыцаря, просмотрели большое количество фотоизображений современных литовских парней и создали собирательный образ, олицетворяющий идею добра и справедливости, духовности и непобедимости.

              

    *             Что связывает Вас с Литвой и ее историей?

Так как мы несколько лет работаем над памятником Константину Острожскому, то достаточно глубоко окунулись в изучение нашей совместной истории. Украинцы и литовцы очень близкие по менталитету народы, поэтому совсем не чувствуем разницы, работая с украинскими либо литовскими заказчиками.  Наверное, общее историческое прошлое сыграло свою роль.

***

Архитектурно-художественный облик любого современного города есть зеркальным отражением гражданских устремлений и творческих возможностей его жителей. Древний Каунас, притягивающий к себе самобытными достопримечательностями и живописными пейзажами, укрепляет свою ярко выраженную идентичность через историческую и культурную связь прошлого, настоящего и будущего.

Монумент «Витязь свободы», созданный украинско-литовским творческим коллективом при поддержке  местных органов власти, станет неотъемлемой частью городского имиджа, визитной карточкой Каунаса, а также свидетельством трепетного отношения горожан к своей истории и культурному наследию.

Благодаря высокому пластическому мастерству авторов монумента, их стремлению создать произведение, имеющее значительные общественные функции, благодаря торжественному настроению, которым пронизано изваяние, можно с уверенностью сказать, что «Витязь Свободы» займет достойное место в художественном облике Каунаса и будет созвучен не только ритму города, но и всей страны.

Елена Науменко, искусствовед

 

На фото: архітектор Йонас Аудеяйтіс, Вісвальдас Матійошайтіс  ( у центрі) та Арунас Сакалаускас

Незабаром, 5 липня, з нагоди святкування  сотої  річниці  Дня Державності Литви,  у місті Каунасі  відбудеться урочисте відкриття кінного пам’ятника   «Витязь свободи»,  який стане символом боротьби за незалежність країни.

Напередодні цієї події, 1 червня, на території Каунаського історичного замку, де постане бронзова скульптура,  було  закладено пам’ятну капсулу, що   знаменуватиме початок зведення довгоочікуваного монументу. В церемонії прийняли участь мер Каунаса Вісвальдас Матійошайтіс, литовський скульптор Арунас Сакалаускас  (один із авторів) та архітектор, член каунаської міської ради, професор Йонас Аудеяйтіс. Значного сприяння у реалізації  проекту надав Благодійний фонд «Корона князів Острозьких» на чолі з Робертасом Габуласом, а також литовський фонд «Вітіс». Вагому фінансову та юридичну підтримку оказало міське самоуправління Каунаса і, зокрема, мер міста  – пан В.Матійошайтіс, який забезпечив найкращі умови для реалізації проекту.

 

Нагадаємо, шестиметровий  монумент, що відливався в Україні (бронзоливарне виробництво фірми «Саямат»), створювався на  кошти, які були надані міською адміністрацією, та на пожертви  литовської громади. Завдяки  своїм високохудожнім  якостям, глибокому образному змісту й коротким термінам виконання, «Витязь свободи» може стати  не тільки яскравою домінантою  міського ансамблю, але й найвизначнішим історико-культурним об’єктом у масштабах всієї країни.

Ми щиро дякуємо нашим партнерам та творчому колективу скульпторів (Олесь Сидорук, Борис Крилов, Арунас Сакалаускас) за створення такого унікального монументу,  що демонструє  бездоганну пластичну культуру митців  й  розкриває найбільші  громадянські прагнення литовського народу. Бажаємо майстрам нових творчих досягнень і сподіваємось, що «Витязь Свободи»,  як символ високих патріотичних устремлінь, стане улюбленим арт-об`єктом сильної і незалежної Литви. Будемо з нетерпінням чекати на відкриття монументу!

 

 

Олена Науменко

На фото: мер Каунаса Вісвальдас Матійошайтіс та голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас

 

Вже зовсім скоро Литва відзначатиме національне свято – День державності, самовизначення й демократичного розвитку. До ювілейних святкувань готуються усі литовські міста – з певними досягненнями до свого ювілею підійшов і давній Каунас: 6 липня тут очікується урочисте відкриття кінного монументу «Витязь свободи».

Пам’ятник із геральдичною фігурою озброєного  вершника – Вітіс – стане першим у Литві скульптурним витвором, зверненим до офіційної державної символіки. Над проектом, що створюється на народні пожертви в дуже короткі терміни, працює злагоджений колектив скульпторів: А. Сакалаускас (Литва), О.Сидорук та Б.Крилов (Україна). Монумент традиційно буде відлитий в Україні, а потім транспортований до Литви. Про це, згідно підписаній угоді,  ще взимку домовились  голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас та представник «Фонду  підтримки Вітіса» Вілюс Каваляускас, котрі співпрацюють у реалізації  цього спільного проекту. Завдяки ентузіазму й далекоглядності  мера Каунаса Вісвальдаса Матійошайтіса  бронзовий «Витязь свободи»,  який вже набув широкого розголосу в литовському середовищі, постане  в другому після Вільнюса місті Литви.

В період  з 9 по 10 травня у Києві з візитом перебувала делегація з Каунасу на чолі з паном Матійошайтісом. Мета зустрічі – ознайомлення з українською виробничою базою, де виготовляється монумент, а також обговорення ряду питань стосовно транспортування  скульптури до Каунасу. Гостей привітно зустрічали голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас та автори проекту «Витязь», що підготували для них різноманітну й змістовну програму.

Литовська делегація, в першу чергу, відвідала бронзоливарну базу «Саямат» у м. Вишневому, де з великою зацікавленістю спостерігала  за технологічними процесами формування скульптури й отримання виливок у бронзі. Гості, спілкуючись із митцями, мали можливість розглянути певні робочі моменти, пов’язані з монтажем монументу на місці його встановлення.

Задля більш ширшого ознайомлення з творчим доробком  скульпторів  О. Сидорука та Б.Крилова, гостям була запропонована екскурсія до м. Ірпінь. Серед останніх робіт митців – бронзовий пам’ятник Т. Г. Шевченку, що був встановлений тут минулого року на День Незалежності України. Шестиметрова композиція,  яка зараз є однією з найцікавіших  художньо-пластичних  домінант  міського ансамблю, зацікавила мера Каунаса з точки зору оригінальності композиційного рішення й складної технологічної характеристики.

В цей же день литовська делегація відвідала Києво-Печерську лавру. Гості оглянули архітектурні пам’ятки найдавнішого православного монастиря України, а також завітали на історичну виставку, присвячену династії князів Острозьких. Вони виявили інтерес до періоду спільної українсько-литовській історії, представленій  унікальними експонатами, і мали можливість безпосередньо дізнатись про масштабний проект відтворення надгробного меморіалу князю Острозькому. Оглянувши макет майбутнього мармурового пам’ятника, за яким буде виконуватись скульптура в натуральний розмір, пан Матійошайтіс відкрив для себе ще одну грань майстерності митців, надавши їхній роботі високу оцінку.

Завершився візит каунаської делегації  урочистою вечерею з автентичними національними частуваннями та дружнім обговоренням усіх питань щодо  реалізації монументу. Окрім гостей з Каунасу на вечері були присутні: посол Литви в Україні Марюс Януконіс, директор бронзоливарної фірми  Саямат Давидов, а також  три скульптори, автори та виконавці проекту. Усі запрошені були задоволені результатами зустрічі у Києві. Гості дякували за гостинний прийом, щиро організований Робертасом Габуласом, а також за повно наданий інформативний та наглядний матеріал під час екскурсій. За визначенням мера Каунаса Вісвальдаса Матійошайтіса, вони були  вражені технологічними можливостями бронзоливарного виробництва, а головне впевнились, що їхній «Витязь свободи», на який так чекає литовська громада, постане  вчасно й на високому мистецькому рівні.

Олена Науменко

 

 

19 квітня 2018 року у місті Любліні (Республіка Польща) урочисто відкрито пам’ятну дошку видатній людині європейської історії – Костянтину Івановичу Острозькому. Бронзовий меморіал, що встановлено на будівлі штабу LITPOLUKRBRIG, – дарунок голови фонду «Корона князів Острозьких» Робертаса Габуласа командуванню об’єднаної литовсько-польсько-української бригади.

                                                      

Значна подія відбулась у рамках міжнародного заходу з вшанування пам’яті князя Острозького, котрий став високим покровителем багатонаціонального військового об’єднання. Нагадаємо, восени минулого року було прийняте рішення про присвоєння почесного найменування цьому збройному угрупуванню. Адже князь Острозький – великий гетьман литовський, блискучий політик і полководець – відіграв важливу роль в історії всієї Центральної Європи, очоливши війська Великого князівства і зупинивши московську навалу в битві під Оршею 1514 року.

На урочисте святкування у Любліні були запрошені військові, дипломати, вчені, представники міської влади та громадської спільноти Любліна. Командир ЛИТПОЛУКРБРИГ генерал Зенон Бжушко привітав гостей та підкреслив особисте переконання у важливості цього трьохстороннього заходу. Святкування Дня Острозького розпочалось з наукової конференції «Литовсько-Польсько-Українське військове співробітництво: спільна історія, спільні виклики», що була проведена за участю провідних  істориків  трьох країн. З української сторони з докладом про військові відносини країн Центрально-Східної Європи часів Острозького виступив доктор історичних наук Борис Черкас. Представники дипломатичного корпусу та командування Збройних сил країн-сусідок на чолі із заступником командира бригади полковником Володимиром Юдановим та начальником штабу підполковником Елігіусом Сенулісом обговорювали важливість поглибленої співпраці між підрозділами та визначили трьохнаціональну інтеграцію як головну ідею існування організованої структури NATO у Східній Європі.

                             

Після завершення тематичної частини заходу гості були запрошені на церемонію відкриття пам’ятної дошки, що й стало кульмінаційним моментом урочистостей. З промовою виступив командир LITPOLUKRBRIG генерал Зенон Бжушко, котрий подякував  голові фонду «Корона князів Острозьких» Робертасу Габуласу,  ініціатору створення меморіалу, за  такий цінний подарунок, підкресливши, що українсько-польсько-литовські відносини у культурній та військовій сферах  стануть запорукою міцної взаємодії  у розвитку миру і добра в наших країнах. Зі свого боку Робертас Габулас зазначив, що цей знак доброї та вічної пам’яті великій людині, що була повернута з непам’яті, стане сучасним символом військової доблесті та майбутніх  перемог.

              

Центральне фото:  голова фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас та командир ЛИТПОЛУКРБРИГ генерал Зенон Бжушко

Бронзове рельєфне погруддя Костянтина Острозького в  декоративному картуші – робота українських скульпторів О.Сидорука та Б.Крилова. Майстри останніми роками з натхненням працюють над відтворенням мармурового надгробку князя Острозького для Успенського собору Києва, і вже виконали  два макети пам’ятника. За словами митців, образ князя надихає їх своїм патріотизмом,  допомагає по-новому осмислити історичне коріння України та її місце в європейській родині.

На завершення урочистостей Зенон Бжушко презентував гостям залу слави багатонаціональної бригади. Серед військових та історичних експонатів представлено зменшену модель майбутнього надгробку князя Костянтина Острозького, що була подарована Робертасом Габуласом командуванню бригади під час візиту польської делегації  до Києва .

Центральне  місце тут займає й фото Робертаса Габуласа як почесного мецената, котрий особисто сприяє розвитку й забезпеченню дружніх союзницьких стосунків у військовій та культурній  сферах на благо спільного миру у Східній Європі.

           

На фото: голова фонду «Корона князів Острозьких», меценат Робертас Габулас та скульптор Олесь Сидорук у залі слави багатонаціональної бригади .

Олена Науменко