Презентація макету пам’ятника князю Костянтину Острозькому на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Нещодавно, 23 травня 2017 року на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника («Келія соборних старців», корпус №4) урочисто, у супроводі  гарної музики, що лунала  у виконанні квартету військового оркестру, була відкрита масштабна історична виставка, присвячена династії князів Острозьких  –  наймогутнішій родині української шляхти XV-XVI ст.

Про актуальність та важливість заходу говорить присутність офіційних осіб України та Литви, а також запрошені почесні гості, серед яких був і перший президент України Леонід Кравчук.

         Зліва направо: меценат, голова Благодійного українсько-литовського фонду» Корона князів Острозьких» Робертас Габулас, перший президент України Леонід Кравчук, посол Литви Марюс Януконіс, скульптори Борис Крилов і Олесь Сидорук на відкритті виставки «Князі Острозькі: європейський вимір української історії»  біля макету надгробка князя Острожського.  Фото надано Борисом Криловим
 

 Промови та інтерв’ю, що звучали  під час презентації, підкреслювали значимість цієї культурної події, яка на міждержавному українсько-литовському рівні відкриває  новий погляд на європейську історію, розширює кордони нашої уяви про час, коли українські землі перебували у складі  Литви та Польщі, а також дає можливість долучити до доброчинної справи відновлення пам’ятника князю Костянтину Острозькому більше зацікавлених осіб.

Давній рід православних князів, що  впродовж  чотирьох століть стояв на захисті своєї народності, боронив її землю й віру, в якості щедрих благодійників дбав про культурне національне відродження й освіту, заслуговує на вічну пам’ять, гідне вшанування й щиру повагу нащадків.  Серед видатних представників родового  пантеону, хто знайшов вічний спочин  в Києво-Печерській святині є Федір Данилович (преп. Феодосій), що залишив княжу мантію заради печерного затвору й молитовного подвигу,  – він  нетлінно почиває в Феодосіївських печерах Лаври, князь Василь Федорович Красний, чиї останки були перепоховані згодом в київській святині, – активний фундатор церковних забудов, політик і дипломат (в 15 ст. спромігся визнання Литви та Русі рівноправними з Польщею).

Князь Костянтин Іванович Острозький, як один із найбільш щедрих ктиторів Києво-Печерського монастиря, могутній покровитель Православ’я, також заслужив почесть бути похованим в Успенському соборі Лаври. Мармуровий біло-рожевий надгробок над його похованням, витвір італійських майстрів 16 ст., що простояв кілька століть у ніші собору, на превеликий жаль, був знищений  у листопаді 1941 року…

Тож, відродження пам’ятника в контексті повного архітектурно-художнього відтворення Успенського собору є першочерговою задачею спільного  українсько-литовського проекту, над яким вже не перший рік працює велика ініціативна група, в яку входять дослідницькі та громадські установи та організації, і який фінансово  підтримує  засновник Благодійного фонду «Корона князів Острозьких» пан Робертас Габулас.  Творчий колектив скульпторів: Олесь Сидорук, Борис Крилов (Україна), а також Арунас Сакалаускас (Литва), у тісній співпраці із науковцями, в ході кропіткої роботи детально вивчивши збережені матеріали, відтворили зменшену копію  пам’ятнику (1:5)  і вперше показали макет на розгляд громадськості. Разом із унікальними експонатами , представленими із фондів лаврського заповіднику, серед яких є і знаменита «Острозька Біблія» кінця XVIст. (результат меценатської діяльності В.-К. К. Острозького),  – був блискуче презентований  макет меморіального надгробку. Він зайняв центральне місце в експозиції, виглядав дуже органічним серед раритетних речей і відповідав загальній  атмосфері часів  церковно-культурного ренесансу 16 ст., розвитку якого, як відомо, сприяв знатний рід Острозьких.

Виставка у Лаврі – це грандіозний, глибоко концептуальний задум, значна культурна подія, це своєрідна данина пам’яті славним пращурам. Адже  популяризація благодіянь князівського роду, знання його історії, а відтак і нашого минулого,  в контексті загальноєвропейського, є головною  ідеєю  виставкового проекту. Такі  значущі приклади минулого, безумовно, сприятимуть  активізації доброчинності й сьогодні.

Ми щиро вдячні всім за позитивні емоції, розуміння й тепло, яке відчували на презентації нашої роботи,  і сподіваємось на подальшу підтримку з боку найширшого наукового та громадського загалу. А найближчим часом вже готуємось до творчого туру в Литві, де зможемо представити макет і литовській стороні.